Аналізування даних

Цифри й статистичні дані

У деяких журналістів склалося враження, що математична грамотність – такий собі вірус, який, потрапивши в організм, може пошкодити літературні вміння, що призведе до незворотних втрат у лексиці й чутливості. Це безглуздя й небезпечне безглуздя, адже так багато історій сьогодні базуються на статистиці. Журналістів бомбардують різноманітними дослідженнями й опитуваннями громадської думки; фахівці зі зв’язків з громадськістю, підприєм­ці, лобісти й політики – всі цитують разючі, на перший погляд, цифри. Не те, щоб математична неписьменність була критерієм літературної здатності, але для сучасного журналіста вона є фа­тальною вадою. Без уміння читати дані ви справді безсилі як жур­наліст. Джерела інформації постійно хитрують з цифрами. Без елементарного вміння розпізнати облудні дані, вам доведеться ковтати все, що розповідає джерело, і довірливо відтворювати це. Що в результаті? Ваші читачі дезінформовані й дезорієнтовані, а ви виглядаєте – і не тільки виглядаєте – дурнем.

На щастя, цьому можна дати раду – треба озброїтись достат­німи знаннями, щоб розумітися па повсякденній статистиці. Не варто боятись, будьте певні, що математика в подальших виклад­ках на рівні розуміння дванадцятирічної дитини. Якщо ж ви й досі налякані, тоді, можливо, варто пошукати іншу роботу, адже подо­бається вам це чи ні, зі статистикою в тій чи іншій формі доведеть­ся мати справу кожний робочий день.

Аналізування даних

Статистичні дані, як і будь-яке інше джерело, треба ставити під сумнів. Це означає, ставити запитання до самих даних, до тих, хто їх поширює і до будь-яких висновків, зроблених на їх підставі.

Наскільки вірогідними є дані?

Дивовижно, як часто ні. 1999 року до мене потрапила історія, в якій стверджувалось, що 50% позик жінкам банки надають на косметичну хірургію, У розкішних районах Лос-Анджелеса (Калі­форнія) це могло бути й правдою. У Лондоні ж – ні. Після пере­вірки з'ясувалось, що насправді половина позик, наданих жінкам на оздоровлення, призначались на другорядні операції. Це звучало значно вірогідніше — і значно менш сенсаційно. Історія загинула. Крім того, є такий тип історій, для викриття яких потрібна пев­на кмітливість. Одна газета в США надрукувала статтю, в якій розповідалось, що 50% мешканців Ітапума в Бразилії вживають транквілізатори. Це могло бути правдою, та внаслідок простих розрахунків доходиш іншого висновку. У місті, напевне, є діти й підлітки. У Бразилії в маленьких містечках діти до 18 років станов­лять щонайменше половину населення. Тож виходить, що кожен дорослий — усі інші мешканці міста, навіть 90-річні — оживають заспокійливі пігулки? Неймовірно. Невдовзі газета виправилась, насправді цс були 16% віддорослого населення.

Якщо головні показники щонайменше виглядають вірогідно, наступне питання таке:

З якого джерела ці дані?

Що це – університет, приватна компанія, соціологічна органі­зація чи якесь лобі? Чи є в них відповідна кваліфікація для зби­рання чи оцінювання таких даних? А може, дослідженням якогось шанованого джерела скористалася третя сторона? В останньому випадку зверніться до авторів дослідження, запитайте їхню думку про спосіб використання їхніх даних І попросіть прокоментувати зроблені на їх підставі висновки. З цього може вийти історія, кра­ща за початкову версію.

Навіщо вони оприлюднюють ці дані?

Чому вони оприлюднюють ці дані саме зараз?

Невже всі показники — круглі числа?

Це завжди правдивий показник чогось не надто наукового. Треба взяти собі за правило, доки не доведена його чесність, з підозрою ставитись до будь-якого джерела, яке стверджує, що «50% дума­ють те» чи «60% роблять се».

Чи можна довіряти графікам?

Графіки мають вертикальний і горизонтальний виміри, які можна налаштувати, щоб падати їм бажаний вигляд. Незначне збільшен­ня можна представити як велике, і навпаки. Стовпчикові діаграми й графіки теж можуть бути оманливими. Старий фокус – представлення прибутку у вигляді мішка з грошима. Вдвічі більший прибуток – мішок удвічі вищий, обман у тому, що він відповідно займає вчетверо більшу площу і у вісім разів більший об'єм.

Досі вам були потрібні тільки трохи здорового глузду й здорова журналістська недовірливість. До цього моменту їх вистачало. Та для належного підготування будь-якої історії з залученням статис­тичних даних знадобляться елементарні математичні розрахунки. Без них вам замилять очі. Наприклад, фірма в розпалі суперечки про оплату праці говорить вам, що середня зарплатня в компанії становить 2500 грн. Ви пишете це – і вас пошили в дурні. Адже те, що вони вам дали – середньоарифметична величина, розрахована додаванням усіх їхніх зарплат, включно з чотирма директорами-власниками, які отримують понад 10000 грн. Якби компанія надала вам чесний показник, медіанну зарплатню, це було б 1500 грн. Та якщо ви не знаєте навіть про існування медіани, не кажучи вже проте, що це таке, як ви можете убезпечити себе від такої халепи? Тож нижче наведений путівник журналіста з користування й зловживання найпоширенішими ста­тистичними показниками.