2015-07-14
875
КВ – це обов’язок особи, яка вчинила злочин, дати звіт про свої суспільне небезпечні дії та обов’язок піддатися крим. покаранню, стерпіти його юридичні наслідки. Обов’язок особи нести КВ виникає з моменту вчинення злочину, з цього моменту виникають крим.-правові відносини, в яких реалізується відповідальність.
Крим.-правові відносини виникають між особою, яка вчинила злочин, і органом правосуддя (держ. органами, які борються зі злочинністю). Змістом крим.-правового відношення є права та обов’язки його суб’єктів, передбачені законом: державний орган правосуддя має право і зобов’язаний:
1) притягнути злочинця до КВ – чинити допит, обшук, вимагати зізнання та викриття злочину;
2) застосувати до злочинця міри запобіжних заходів (підписку про невиїзд, взяти під варту та ін.), застосувати заходи по забезпеченню конфіскації майна злочинця та інше.
Особа, яка вчинила злочин, зобов’язана:1) дати звіт про вчинення злочину; 2) отримати осудження; 3) стерпіти запобіжні міри і покарання.
|
|
|
Ця ж особа має право вимагати: 1) щоб до неї був застосований той закон, який передбачає її відповідальність; 2) щоб щодо неї була застосована та міра покарання, яка передбачена порушеним нею законом.
Реалізуються крим.-правові відносини в крим. процесі:
1) вчинення злочину – виникнення КВ;
2) порушення крим. справи і притягнення до відповідальності в якості звинуваченого;
3) постанова обвинувального вироку;
4) призначення та виконання покарання;
5) наслідки відповідальності та покарання – судимість;
6) погашення чи зняття судимості.
Стаття 2 КК встановлює підстави КВ, згідно з якими відповідальності підлягає особа, яка: а) вчинила передбачений законом злочин; б) винна у вчиненні цього злочину; в) підлягає КВ за своїми суб’єктивними ознаками (віком, осудністю).
Лише за наявності таких ознак вчиненого виникає підстава притягнення винної особи до КВ. Сукупність усіх ознак, встановлених законом, які визначають певне діяння як злочин, називається складом злочину. Склад злочину – єдина підстава КВ.
