Метод тестів

Метод тестів застосовують здебільшого з метою: 1) диференціації та порівняння за певними якостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно за однакових умов; 2) профвідбору, особливо на відповідальні професії.

Тест (від англ. test - випробування) - короткочасне стандартне завдання, використання якого може слугувати виявленню:

1) рівня розвитку певних психічних функцій (спостережливості, пам'яті, мислення, уяви, уваги тощо;

2) наявності певних знань, умінь, навичок, психічних якостей, вихованості тощо;

3) ступеня придатності чи готовності індивіда до певної професії;

4) психічних захворювань;

5) інтересів, думок, здібностей людини.

На питання, коли виникли тестові методики, немає однозначної відповіді. Одні вчені вважають, що тести використовували ще у Стародавньому Китаї, Єгипті при доборі посадових осіб (до речі, цей досвід варто було б запозичити і сьогодні). Інші пов'язують їхнє використання з іменами Дж. Кеттела (1860-1940), Ф. Гальтона (1822-1911).

Дж. Кеттел ("Соціальна фізика", 1935) вважав, що можна виявити деякі закономірності життя та поведінки людей, якщо виходити з ідеї так званої середньої людини - певної точки відліку, від якої виводяться відхилення в той чи інший бік. Для визначення параметрів "середньої людини" Кеттел запропонував вивчати за одним показником велику кількість людей.

Ф. Гальтон розвинув згадану ідею і втілив її в життя, створивши лабораторію при Лондонській міжнародній виставці (1884). Він обстежив 9337 осіб від 5 до 80 років і виявив у них за 17 показниками деякі фізіологічні можливості організму і психічні властивості.

Подальший розвиток методики тестів пов'язаний з іменами А. Біне (1857-1911) та Т. Сімона. Міністерство освіти Франції доручило їм створити серію тестових методик з метою: 1) вивчити розумові здібності дітей, учнів різних вікових груп; 2) створити метричні шкали. В ході дослідження Біне та Сімон запровадили поняття "розумовий вік" (МА) і "хронологічний вік" (СА).

Спираючись на роботи згаданих дослідників, німецький психолог В. Штерн (1871-1938) у 1912 р. запровадив поняття "коефіцієнт інтелекту" і запропонував відповідну математичну формулу, за якою визначається відставання чи випередження розумового віку щодо хронологічного.

На початку Першої світової війни у США були розроблені тестові методики для психологічної диференціації призовників, яких відправляли за здатностями і здібностями в різні роди військ. Такий захід розглядався у США як таємна психологічна зброя. На основі тестових методик було обстежено 1700 тисяч солдатів і 40 тисяч офіцерів. Подібна робота проводиться і тепер в арміях США та інших країн.

Після Першої світової війни тестові методики широко використовувалися для профвідбору та профорієнтації тощо.

В Україні тестові методики фактично були заборонені після постанови ЦК ВКП(6) "Про педологічні викривлення в системі народної освіти" (1936). Щоправда, окремі тести використовували при відборі льотчиків, машиністів тощо.

Після Другої світової війни тестові методики почали обережно й поступово використовувати в Україні спочатку при відборі льотчиків.

Поштовхом для їхнього використання стало підвищення вимог до психологічних характеристик льотчиків, зумовлене переходом авіації на реактивну техніку (див. праці К.К. Платонова, Є.О. Мілеряна та ін.).

У наш час тестові методики дедалі більше використовують при доборі студентів, курсантів військових училищ, спеціалістів, керівних працівників, діагностики розвитку учнів тощо. Проте можливості використання тестових методик в Україні ще далеко не вичерпані.

При подальшому ознайомленні з дослідженнями, побудованими на основі тестових методик, вам доведеться мати справу з низкою термінів, понять. Коротко розкриємо їхній зміст.

Тести - це певні невеликі за обсягом і часом виконання завдання, однакові для всіх обстежуваних. Ступінь успіху чи невдачі у виконанні певних завдань оцінюється кількісно.

Дебільність (від лат. debilis - слабкий) - це легкий ступінь розумової відсталості, який, за даними дослідників, трапляється у 1,5-2,5% населення. Він характеризується труднощами в інтелектуальній діяльності.

Інтелект (від лат. intellectis - розуміння) - це здатність людини розуміти нові ситуації і пристосовуватися до них. За Хеббом, розрізняють інтелект А (потенційний інтелект, який складається з усіх природжених можливостей індивіда) й інтелект В, який включає всі здатності і здібності індивіда, що розвиваються внаслідок його взаємодії із навколишнім середовищем.

Абстрактний інтелект - це інтелект, що спирається на пізнавальні дії, необхідні для суджень та оперування поняттями

Конкретний інтелект - це практичний інтелект, який використовується у щоденній практичній роботі шляхом мобілізації знань і дій, які "містяться" у пам'яті людини.