Романси

Романси Рахманінова являють вище досягнення цього жанру в Росії та завершують розвиток цього жанру в дореволюційний період.

Тексти: в основному це поети-лірики другой половини ХІХ- початку ХХ ст., та декілька (біля 10 романсів) - поети початку ХІХ ст. (Пушкін, Кольцов, Шевченко). Є тексти невисокої художньої цінності, але для композитора головне - це настрій, зміст. Музика розкривала більш глибоке значення віршів.

Риси романсового стилю Рахманінова.

1. Вокальність, знання можливостей голосу.

2. Широта та краса мелодій.

3. Поєднання кантилени з декламацією.

4. Продовження традицій романсового стилю російських класиків: від Глінки - кантиленність російської пісні, реалістичність; від Чайковського – пристрастність, щирість почуттів, від Балакірєва та Римського-Корсакова – багатство та барвистість гармоній.

5. Велика роль фортепіанної партії – не акомпонуюча, а як рівноправного учасника ансамблю.

6. Переважно лірична тематика.

Важливіші жанри:

1. Східна пісня. Дуже поширений у російських композиторів першої половини ХІХ ст. та “кучкістів”.

“Не пой красавица при мне” (сл. О. Пушкіна) 1893, a-moll. Шедевр, який затьмарив і Глінку і Римського-Корсакова. Написаний під час душевних страждань. Основна тема - спогад про те, що не збулося. Форма - строфічна. Наскрізна тема орнаментального плану, малі секунди надають жалісного відтінку. Вокальна партія починається з кульмінації, декламаційного характеру, у супроводі - арпеджіо. Друга східна тема - на початку другої строфи у фортепіано, напружені інтонації збільшеної секунди. Вокальна партія починається з кульмінації - “увы, напоминают мне” - у супроводі - перша тема.

Третя строфа - “я призрак милый, роковой” - кульмінація на словах “но ты поёшь” (“а” другої октави), акордові репетиції, ff.

Четверта строфа - репризна. Завершується першою східною темою.

2. Російська лірична пісня. Типовий жанр у ранній період творчості. Композитор не прагне передати народний стиль співу, головне - це зміст.

“Полюбила я на печаль свою” сл. Т. Шевченка, переклад О. Плєщєєва, 1892, g-moll. Форма куплетна (3 куплети). Це плач про трагичну долю самотньої жінки-солдатки. Вступ - арпеджировані акорди імітують гуслі. Кульмінація - у другому куплеті. Закінчення - “плачущі” вокалізи.

Вокаліз – 1915, cis-moll, форма проста двочастинна. Поєднання рис російської пісенності та стилю ХVІІІ ст. (початкова наспівка близька до прелюдії b-moll Баха з І ч ХТК), у той же час вона близька до початкової теми Третього концерту. Мелодія вільно розвивається, вар’юється, має риси російського хорового багатоголосся, імітації. Натуральний мінор надає народного характеру. Хроматичні лінії - близкість до Lamento. Цей романс написаний у тяжкий час, 1915 рік – це рік смерті Скрябіна, Танєєва. Образ ліричного роздуму став втіленням вічної краси.

3. Вокальні монологи. “Весенние воды” на сл. Ф. Тютчева 1896р. Es dur. Присвячено Ганні Орнатській, першій вчительці музики. Форма строфічна (3 строфи). Цей романс став символом суспільного пробудження, він розвиває волелюбні традиції російського мистецтва початку ХІХ ст. (Варламов, “Белеет парус одинокий”). Інший попередник - романс Чайковського “День ли царит”. В мелодії – пружні мотиви-призиви, у фортепіано - дзвони, акордові гойдання. Партія фортепіано -–блискуча, віртуозна.

“Здесь хорошо”, сл. Г. Галіної, 1902, fis-moll, форма - це одна строфа, наскрізний розвиток. Ліричний, споглядальний. У супроводі - м’які триольні гойдання. Вокальна партія - аріозного складу.

4. Образи ночі. “Ночь печальна” сл. І. Буніна, 1906, h-moll, форма вільна, побудована на варіаційному розвитку. Це новий вид російської елегії - образ сумний, стриманий, тема трагічної самотності.

“Отрывок из Мюссе” в перекладі О. Апухтіна, 1902, fis-moll. Форма тричастинна репризна. Це драматичний монолог, образ гнітючої самотності. Мелодія аріозного складу. Середній розділ - “Чем я взволнован” - речитативного характеру.

Драматичний монолог. “Проходит всё”, сл. Д. Ратгауза, 1906, es-moll. Форма строфічна. Тема: роздуми про життя, яке уходить безповоротно. Протест проти сил, які придушують світлі пориви. Вірш - песимістичний, але романс – драматичний.

5. Романси лірико-пейзажного характеру, “Сирень”, сл. О. Бекетової, 1902 р., As-dur. Ліричний характер. Форма проста, двочастинна. У фортепіано - фігурація - як колихання вітерця. Вокальна партія - з трихордових наспівок, є риси пентатоніки. Реприза динамізована.

Виконавці романсів Рахманінова: Ф. Шаляпін (йому присвячений романс “Судьба”) Леонід Собінов, Антоніна Нежданова, Ніна Кошиц. Після смерті Рахманінова - Надія Обухова, Ірина Архипова, Олена Образцова, Зара Долуханова, Євген Нестеренко.

Самостійна робота №10

Тема:Творча біографія С. Рахманінова.

Мета: ознайомитися з життям та творчістю С. Рахманінова.

ПЛАН

1. С. Рахманінов – геніальний майстер фортепіанної ігри,диригент та композитор.

2.Розвиток традицій Мусоргського,Бородіна,Чайковського. Формування романтичного національного стилю. Глибинний зв’язок з російським фольклором,вокальність мелодики.

3.Високий творчий підйом,розвиток національного стилю: трихордні архаїчні поспівки, знаменний розспів, музика старовинних дзвонів; риси символізму.

4.Нові засоби виразності для втілення передреволюційного підйому, риси експресіонізму.

5.Переважно драматичні образи у пізній період творчості.

Література:

1. Русская музыкальная литература. Вып. 4. – Л., 1986, с. 236-240.

2. Брянцева В., С.В.Рахманинов. – М., 1976, с. 580-593.

3. Соловцов А., С.В.Рахманинов. – М., 1969, с. 14.

Завдання: скласти хронологічну таблицю або кросворд.

Самостійна робота №11

Тема: Втілення ліричних та трагічних образів у музиці Рахманінова.

Мета: Ознайомитися з особливостями образного змісту „Симфонічних танців”(опери «Алеко» для вокалістів та хорм.)

ПЛАН