Кріпацькі пісні

Поява пісень зумовлена суспільними явищами: відновлення Росією кріпацтва на українських землях, кріпосне право узаконювало залежність селянина від землевласника (остаточно кріпацтво в Україні було оформлено 1873 р. указом Катерини ІІ). Серед різних видів кріпацької повинності, крім численних податків, була ще й панщина чи відробіткова рента – примусова праця закріпачених селян у господарстві поміщиків.

Для кріпацьких пісень характерно:

§ вираження негативного ставлення селян до тяжкої долі, умов підневільного життя;

§ відсутність романтичних рис (гіперболізації, ідеалізації ліричних героїв, обширних пейзажів, персоніфікації сил природи, фантастичних картин);

§ народна уява і фантазія поступається місцем змалюванню нелегкої праці, умов селянського побуту, епізодів знущання поміщиків з кріпаків, приниження людської гідності.

Кріпацькі пісні:

У період Руїни й пізніше, особливо після скасування кріпацтва 1861 р., з΄явилася ще одна верства населення – бурлаки. Ними ставали люди, що не мали власної хати чи притулку, поневірялися на чужих землях, шукаючи засобів для прожиття, а також колишні козаки, що після знищення Січі, не маючи дому, рятувались від розправи з боку російської влади. Бурлаками ставали також кріпаки-утікачі, і ті, хто тікав від рекрутчини. У Росії бурлаками називали робітників, що тягали річкові судна. В Україні слово «бурлака» має білш узагальнене значення – самотня бездомна людина, як правило, неодружена або яка з певних причин покинула сім΄ю.

Найбільшу групу бурлацьких пісень становлять пісні про життя втікачів від крапаччини.

Основні мотиви:

§ тяжка праця;

§ поневіряння на чужині;

§ мізерність тимчасових заробітків;

§ нарікання на злу долю.

Бурлацькі пісні:

У суспільно-побутових (соціально-побутових) піснях особливо виразно виявляються волелюбність українського народу, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.