Білет № 9

2. Спадкоємці художника П., який помер у 1947 р., дізналися, що одна з його картин була у 1998 р. продана приватним колекціонером Г. художньому музею. Спад­коємці художника у березні 2003 р. на праві слідування вимагали сплатити їм 5% від вартості, за якою картина була продана музею. Позов було заявлено до гр. Г. і ху­дожнього музею як співвідповідача. Громадянин Г. проти позову заперечував, посилаючись на те, що картина була йому подарована автором — художником П., а право на проценти від продажу виникає лише від кожного наступ­ного (після першого) продажу картини. Картина ж прода­валася вперше і, нарешті, термін дії авторського права минув у 1997 р. Спадкоємці наполягали на тому, що кар­тина вперше була виставлена в музеї лише після її при­дбання, тобто у 1998 р., і термін дії їх права на одержання 5% ще не минув.

Як слід вирішити цей спір? Приблизна відповідь на питання № 2: Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає право слідування. Відповідно до ст. 27 цього Закону та ст. 448 ЦК автор протягом життя, а після його смерті спадкоємці протягом строку чинності авторського права щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору. Це право виникає за умови, що твір продавався через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування).

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюється особисто автором, через його повіреного або через організації, які управляють майновими правами авторів на колективній основі.

Право слідування характеризується такими ознаками. Передусім цим правом відповідно до Закону наділяються автори тільки творів образотворчого мистецтва. При цьому право слідування виникає у авторів при продажу тільки оригіналів твору, тобто саме унікальних матеріальних носіїв творів живопису, скульптури, графіки тощо. Це право не поширюється на оригінали рукописів літературних, драматичних, музичних та інших творів, хоча останні також можуть бути предметом купівлі-продажу як самих авторів, так і їх спадкоємців, а пізніше перепродуються по більш високій ціні.

Зазначене право поширюється тільки на публічний перепродаж творів. Публічний перепродаж — це перепродаж, який здійснюється через аукціон, галерею образотворчого мистецтва, художній салон, крамницю тощо. Якщо перепродаж здійснюється в приватному порядку, права слідування не виникає. Перепродажем вважається будь-який продаж картини чи скульптури, що здійснюється за першим продажем. Безперечно, перепродаж має своєю метою перехід права власності на твір від однієї особи до іншої.

Зазначене право слідування є невідчужуваним, хоча й носить майновий характер і його скоріше варто було б віднести до особистих прав. За життя автора воно залишається за ним.