Білет № 12

1. АТ «Монарх» уклало договір комерційної концесії ТОВ «Черевичок». Відповідно до умов договору ТОВ «Черевичок» було надано право користуватися комерційним найменуванням «Монарх», винаходом, двома промисловими зразками, комерційним досвідом та діловою репутацією АТ «Монарх». При цьому користувач мав можливість реалізувати як виготовлену продукцію, так і самостійно виготовляти та реалізувати взуття під комерційним найменуванням «Монарх». У процесі діяльності ТОВ «Черевичок» з’ясувалося, що певне взуття було реалізовано з недоліками. Споживачі звернулися з позовом безпосередньо до правоволодільця. Однак АТ «Монарх» вважало, що буде нести відповідальність лише за недоліки у взутті, виготовленому саме правоволодільцем. Що ж стосується недоліків взуття, виготовленого ТОВ «Черевичок» за договором комерційної концесії, то на думку АТ «Монарх», відповідати перед споживачами повинен безпосередньо користувач.

Чи є відмінність у відповідальності правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача як продавця і як виробника продукції? Дайте обґрунтовану відповідь по справі.

Приблизна відповідь на питання № 2: Згідно з п.2 ч.1 ст. 1121 ЦК України користувач зобов’язаний забезпечувати відповідність якості аналогічних товарів, що виробляються право володільцем. А згідно з п. 3 ч.2 ст. 1120 ЦК України право володілець зобов’язаний контролювати якість товарів, що виробляються користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Таким чином, ТОВ «Черевичок» зобов’язано було забезпечувати відповідність якості взуття, що вироблялось АТ «Монарх», а воно, в свою чергу, зобов’язано було контролювати якість взуття, що виробляється ТОВ «Черевичок» на підставі договору комерційної концесії. Згідно зі ст. 1123 ЦК України правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем. За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.

Таким чином, відмінність полягає саме у виді відповідальності, тобто якщо користувач виступає в якості продавця, то правоволоділець несе субсидіарну (додаткову) відповідальність, а якщо користувач виступає виробником продукції, то право володілець несе солідарну відповідальність. Отже, доводи АТ «Монарх» є неправомірними, оскільки відповідно до умов задачі, споживачі звернулися саме до АТ «Монарх», яке повинно нести солідарну відповідальність, суть якої полягає в тому, що такий вид відповідальності дозволяє кредитору притягнути до відповідальності будь-кого з боржників у повному обсязі або частково, дає кредитору додаткові гарантії щодо завданої шкоди та її відшкодування, дає можливість звернутися з вимогою про стягнення до будь-кого з боржників, у кого є достатньо майна для задоволення вимог. Усі боржники залишаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не буде виконане повністю. При цьому, виконання солідарного зобов'язання звільняє решту боржників від відповідальності перед кредитором. Натомість у решти боржників виникають зобов'язання перед боржником, що виконав зобов'язання, який фактично стає кредитором щодо решти боржників. Солідарний боржник, який виконав зобов'язання у повному обсязі, має право звернутися до решти боржників зі зворотною вимогою (регресом) (ст. 544 ЦК України). Розмір зворотної вимоги дорівнює розміру відшкодованих кредитору збитків за виключенням частки самого боржника, що виконав солідарну вимогу, і розподіляється між рештою боржників порівну, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівних частках.