Є просто храм,
Є храм науки,
А є ще і природи храм –
З лісами, котрі тягнуть руки
Назустріч сонцю і вітрам…
(Сергій Смирнов)
Квіти, квіти, солодкі, п’янкі!
Радість, щастя вони нам дарують.
А пелюсточки ніжні, духмяні такі –
Хай красу цю всю люди відчують!
Ріки і гори, моря і поля –
Це наша рідна, хороша земля.
Будь їй ти другом, люби, бережи,
Приклад у цьому всім покажи.
Багато лісу – не губи,
Мало лісу – бережи,
Нема лісу – посади.
…Поводьтеся в лісі тихо
і не койте в ньому лиха.
Ліс не любить пустотливих,
Метушливих і крикливих.
Вітів, прошу, не ламайте
І травинок не займайте,
І тоді в казкове диво
Ви потрапите… Щасливо!!!
(Л.В.Кондрацька)
Не стріляй у пташку!
Не дави комашку!
Не зімни травинку!
Не зірви рослинку!
Їх послав Господь для тебе,
Їх краса для всіх.
Не рвіть квіток, не убивайте,
Життя одне – не віднімайте,
Воно дано їм, як і нам,
Радіти сонцю і вітрам.
Кожного дня і кожну хвилинку
Оберігайте всяку звіринку.
Тільки добра їм потрібно бажати
|
|
І намагатись не ображати.
Право живих на життя поважайте,
З вдячністю працю тварин зустрічайте.
Хай кожна зустріч несе відкриття:
Ціннішого в світі нема, ніж життя!
Ми мандруєм, ми мандруєм,
Україною крокуєм.
Ось побачили Карпати:
Як вершину нам дістати?
Заглядаємо в озерця –
Не торкнутися нам дна!
Так ми довго, довго йшли,
Поки в Ялту не прийшли!
Облітав журавель
Сто морів, сто земель.
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали в журавля:
- Де найкращая земля?
Журавель відповідає:
- Краще рідної - немає!
Про пори року
Сонце низько чи високо,
Посила землі уклін,
З ним приходять пори року
І приносять безліч змін.
(М.Жук)
Зима
Злітає листя, жовтий килим
Лягає з шурхотом до ніг.
А вже на нього пухом білим
Сідає перший білий сніг…
А навколо
З неба падають сніжинки
Легкі, ніжні, мов пушинки.
Ці сніжинки не прості.
Білі, сніжні – чарівні.
На них приклади складненькі,
І задачі нелегенькі.
Ви подумайте, й скажіть.
Та усі їх розв’яжіть.
Весна