Народні міри довжини

Сажень - 2 м 13 см

Аршин - 75 см

Лікоть - 46 см

П”ядь - 20 см

Верста - 1 км 70 см

Миля - 7 км 500 м

Дюйм - 2 см 5 мм

ЗАГАДКИ

Дерева

Білокора і вродлива,

Віти-коси до землі.

Де вона – й земля щаслива,

Вся в квітковому вбрані. (Береза).

Весною зеленіла,

Влітку загоріла,

Червоні корали

Восени наділа. (Горобина)

В них багато є роботи,

Хоч стоять вони весь час.

Від дощу чи від спекоти

Захистять, врятують нас.

Не лягають спать ніколи,

На ногах вони одвік.

Не бояться плину рік,

Ні завій, нівітру реву.

Хто ж вони такі? … (Дерева)

Живе один батько,

Тисячі синів має,

Всім шапки справляє,

А собі не має. (Дуб і жолуді)

Має листя хитромудре,

І не схоже на кружальця,

Має листя, мов долоні,-

Розчепірило п’ять пальців. (Каштан)

Всім знайомі краплі ці.

Їх дорослі і малі

З задоволенням їдять –

Тільки кісточки летять. (Вишні)

Маленькі плоди,

Мов сережки повисли.

Червоні – солодкі,

Зелені – ще кислі. (Вишні)

Соковиті, запашні,

Рум’яненькі, чарівні,

На деревах ростемо,

Очі усім вабимо. (Яблука)

Рослини

На городі молода

Пишні коси розпліта,

У зеленії хустини

Золоті хова зернини. (Кукурудза)

Білі зуби маю,

Та усі ховаю.

Довгі коси маю,

Та не заплітаю. (Кукурудза)

Взимку спала,

Влітку встала,

У мішку відпочивала,

У млині танцювала –

Всіх нагодувала. (Пшениця)

На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте.

Жовте око,жовті вії,

Та чомусь воно не гріє. (Соняшник)

На сонечко я схожий

І сонце я люблю,

До сонця повертаю

Голівоньку свою.

Стою стрункий, високий,

В зелених штанях я.

І золотом убрана

Голівонька моя. (Соняшник)

Квіти

Цвіте синьо, лист зелений.

Квітник прикрашає

Хоч мороз усе побив –

його не займає. (Барвінок)

Білі горошини

На зеленім стеблі. (Конвалія)

Стоять красуні на воді,

Вінки в них білі й золоті. (Лілія)

Запалали в чистім полі,

Наче галстуки червоні.

То палає в полі так

Польовий червоний … (Мак)

Стоїть півень на току

У червонім ковпаку. (Мак)

Стоїть при дорозі

на одній нозі,

голова мала,

а в ній зерняток тьма. (Мак)

Я найперша зацвітаю

Синім цвітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку. (Пролісок)

Стала на поляні

В жовтім сарафані.

Підросте – всміхнеться,

Для вітрів вбереться,

В платтячко біленьке,

Пишне та легеньке.

Хто вона? (Підбіл, або мати-й-мачуха).

З-під снігу з’явився.

Прокинувсь від сну.

Усіх запросив зустрічати весну.

(Підсніжник).

Стоять в лузі сестрички маленькі.

Золотенькі очі, а вії біленькі. (Ромашки)

Р осте ця лікавальна квітка,

О пріч лісів, іще в полях.

М алі й дорослі знають шлях,

А би її добути влітку.

Ш овково коси пломеніють,

К оли настоєм їх помиють.

А що скажіть за квітка? (Ромашка)

Біла корзина, золоте денце,

У ній лежить росинка

Та золоте серце. (Ромашка)

Я на сонце дуже схожа.

Золотиста, ніжна, гожа.

Я щоранку розквітаю,

Промінцями всіх вітаю.

Відгадать тобі не важко,

Що за квітка я? (Ромашка)

Чудова квіточка така

Чорними брівками морга. (Чорнобривець)

Овочі

Я кругленький хлопчик,

Як у мишки хвостик,

Червоненький я на вроду,

Хочу в борщик із городу. (Буряк)

На хвилиночку у гості

Я б до друзів покотився,

Та прив’язаний за хвостик

З того дня, як народився. (Гарбуз)

Жовтобокий карапуз

Йшов городом та й загруз,

Бо насіння стільки має,

Що аж боки розпирає. (Гарбуз)

Коли був я молодий,

Набрався лиха і біди.

Всяк любив мене, кусав,

Коли мимо йшов – щипав.

А коли я став старим,

Хтось окропом обварив. (Горох)

Сама жовта і цукриста,

Я красуня золотиста. (Диня)

Круглий, як сонце,

Смугастий, бокатий,

Дуже солодкий

І трішки хвостатий. (Кавун).

Зверху каптан оксамиту зеленого,

А всередині – атласу червоного,

З сотнею зерняток кольору чорного,

Смаку солодкого і неповторного. (Кавун)

Вузлувата і листата,

А доспіє – головата.

На нозі одній стоїть

Сто сорочечок на ній. (Капуста)

Була дитиною – не знала пелюшок,

А старою стала – сто пелюшок мала.

(Капуста)

Кожен день мене їсте.

Може вже й набридла,

Та без мене не бува

Страви на обіді.

Зовсім не красуня я,

Але всім потрібна. (Картопля)

Сьогодні всім відомо,

Що овоч є такий.

Смачний він і корисний,

Та тільки не сирий.

То ж слід його зварити,

Підсмажити, спекти

І от тоді вже можна

І з’їсти залюбки.

Про овоч цей смачненький

Я досить вже сказала,

Щоб відгалали діти,

Що в вірші я сховала. (Картопля)

Що ховає під кущі

Супи і борщі?. (Картопля)

І печуть мене, і варять,

І їдять, і хвалять,

Бо я добра. (Картопля)

Без рук, без ніг,

А в’ється, як батіг. (Квасоля)

Дівчина в коморі,

А коса її надворі. (Морква)

А що то за коні на припоні?

Довгасті, голчасті, зеленої масті,

Нікого не возять.

Лише солі просять. (Огірки)

Що у нашому городі

Стає першим у пригоді,

Виростає щодоби,

Як у лісі ті гриби? (Огірки)

Я червоний, я гіркий,

Відгадайте, хто такий? (Перець)

Де зсапано, де сполото,

По вибалках, по пагорбах.

Цвіте воно, мов золото,

Плоди на нім, мов яблука. (Помідор)

Я кругленька, червоненька,

З хвостиком тоненьким.

На городі мене рвуть,

І до столу подають. (Редиска)

Як не віриш – перевір:

На мені 12 шкір!

А гризнеш – в слоьзах покинеш,

Бо звуся … (Цибулина)

Вишла Марушка

У семи кожушках

Та ще й плаче, що змерзла. (Цибуля)

Що то за голова,

Що лиш зуби й борода? (Часник)