Діагностика уваги

Інформація для учнів: увага. Увага – це спрямованість і зосеред­женість свідомості людини на визначених об'єктах при одночасному відво­ліканні від інших. Увага забезпечує вибірковість і глибину психічного відоб­раження дійсності, є необхідною умовою оволодіння знаннями, уміння­ми, навичками.

Залежно від об'єктів, на які спрямована психіка людини, – зовнішні.чи внутрішні (психічні) – розрізняють дві форми уваги: зовнішню і внут­рішню. Зовнішня увага (сенсорно-перцептивна) – це спрямованість лю­дини на навколишні предмети, об'єкти; внутрішня (інтелектуальна)—спря­мованість на власні думки, переживання щодо свого внутрішнього світу.

Залежно від механізмів, які керують спрямованістю людської психіки свідомості, розрізняють три види уваги: мимовільна; довільна; післядо-вільна.

При мимовільній увазі спрямованість психіки визначається властивос­тями самих предметів: раптовістю їхньої появи, їхньою силою, незвичай­ністю, яскравістю і т.п.

При довільній увазі спрямованість психіки регулюється самою люди­ною, визначається її зацікавленістю в результаті діяльності, свідомо по­ставленою метою, підтримується її вольовим зусиллям.

Примушуючи себе спрямовувати увагу нате, що необхідно задля до­сягнення поставленої мети, людина досить часто зацікавлюється проце­сом діяльності і тоді вольового зусилля для підтримки уваги вже не по­трібно (або майже не потрібно), у цьому полягає дія післядовільної уваги.

Основні властивості (якості) уваги:

– концентрація – ступінь зосередженості на об'єкті;

– розподіл – здатність людини утримувати в сфері уваги одночасно кілька об'єктів;

– переключення – навмисний, усвідомлений перенос уваги з одно­го об'єкта на інший;

– відволікання – нерегульований перенос уваги з одного об'єкта уваги на інший;

– стійкість – здатність до тривалого зосередження на одному об'єкті.
Для діагностики особливостей уваги існують такі методики:

1.Тахістоскопічні методики (Платонов К.К. Психологічний практи­кум. – М., 1980 – С. 57-62).

2.Рахунок за Крепеліном (там же, С. 71-72).

3.Методика «Відшукування чисел» (там же, С. 65-67).

4.Методика одночасного рахунку двох і більше об'єктів (Гамезо М.В., Домащенко І.А. Атлас з психології.–М., 1986 – С. 118).

5.Переплутані лінії (там же, С. 83-86).

6.Коректурна проба (Федоришин Б.А. Профконсультаційна робота зі старшокласниками. – К., 1980. – С. 135-142).

7.Додавання чисел із переключенням (там же, С. 142—155).

8.Методика «Червоно-чорні числа» (там же, С. 117—135).