Зниження дози під час лікування і правила припинення лікування

Дозу пегільованого IFN-α слід знижувати у разі тяжких побічних ефектів, таких як клінічні симптоми важкої депресії, зниження абсолютної кількості нейтрофілів нижче 750/мл або кількості тромбоцитів нижче 50 тис./мл. Лікар може самостійно прийняти рішення про збереження або зниження дози у подібних ситуаціях, проте необхідний ретельний моніторинг. При використанні пегільованого IFN-α2a, доза може бути знижена з 180 до 135 мкг/тиж, а потім до 90 мкг/тиж, пегільованого IFN-α2b - з 1,5 до 1,0 мкг/кг маси тіла на тиждень, а потім до 0,5 мкг/кг маси тіла на тиждень. Лікування пегільованим IFN-α слід припинити у разі вираженої депресії, зниження абсолютної кількості нейтрофілів нижче 500/мл або кількості тромбоцитів нижче 25 тис./мл. У разі подальшого збільшення кількості нейтрофілів або тромбоцитів лікування може бути відновлено, проте з більш низькою дозою пегільованого IFN-α. У разі розвитку вираженої анемії (гемоглобін < 10 г / дл) дозу рибавірину слід поступово знижувати на 200 мг за раз. Прийом рибавірину слід припинити, якщо рівень гемоглобіну знизився нижче 8,5 г/дл. Альтернативою є застосування факторів росту в якості терапії супроводу високих доз пегільованого IFN-α і/або рибавірину.

Лікування слід негайно припинити у разі розвитку вираженого гепатиту (рівень АлАТ у 10 разів і більше вище норми, якщо такого не спостерігалося на початку лікування), а також у випадку розвитку тяжкої бактеріальної інфекції будь-якої локалізації, незалежно від кількості нейтрофілів.

Корекція терапії (за даними вірусологічної відповіді)

Тривалість лікування пегільованим ІФН-α і рибавірином може бути скоригована залежно від вірусологічної відповіді в ході лікування. Під час лікування наявність HCV-РНК слід оцінювати: на початку лікування, на 4-му і 12-му тижнях. У окремих пацієнтів може також знадобитися тестування на 24-му тижні. Ймовірність СВВ прямо пропорційна часу зникнення HCV- РНК.

Лікування слід припинити на 12-му тижні, якщо отримано позитивний результат на наявність РНК-HCV, оскільки при продовженні лікування вірогідність досягнення СВВ дорівнює 6 %. Повторна поява HCV-РНК в будь-який момент під час лікування після досягнення вірусологічної відповіді класифікується як вірусологічний прорив.

Критерії включення та виключення хворих на хронічний гепатит С