Легенева гіпертензія

Етіологія та механізми розвитку не встановлено (Ann NY Acad Sci 2001;946:82).

Зустрічається рідко, зв'язок з кількістю СD4+ клітин не встановлено. Легенева гіпертензія у ВІЛ позитивних хворих має гістологічні зміни, які подібні до первинної легеневої гіпертензії.

Діагностика.

Основні клінічні ознаки: задишка та біль в грудній клітині при фізичному навантаженні, син копальні приступи, кашель, харкотиння з домішками крові, підвищена втома.

Рентгенографічні дані:

× розширення легеневого стовбура або центральних легеневих судин

× ділятація правого шлуночка і правого передсердя.

ЭхоКГ – ознаки легеневої гіпертензії:

× розширення правого шлуночка і правого передсердя

× можлива недостатність трикуспідального клапану

× систолічний тиск в a. рulmonalis, визначений за допомогою доплеру, може перевищувати 30мм рт.ст.

Лікування.

Хвороба прогресує не дивлячись на лікування.

Стандарти лікування:

× діуретики

× антикоагулянти

× Bosentan (Tracleer) – блокатор ендотеліну-1, рівень якого підвищується при легеневій гіпертензії, дані про можливість застосування у дітей – відсутні.

Міокардит.

Ураження серцевого м’язу запального ґенезу, для якого характерним є лімфоцитарна інфільтрація з некрозами та/або дегенеративними змінами кардіоміоцитів на тлі коронаропатії (критерії Далласа).

Етіологія міокардитів.

Таблиця2