Порядок перевірки фінансової звітності в аудиті складається з трьох етапів

Почати дослідження звітності аудитор винен із застосування формальної і нормативно-правової перевірки, тобто з визначення відповідності форм звітності затвердженим нормативним документам, які регулюють порядок її заповнення.

В ході перевірки аудитором може бути встановлене відповідність дотримання Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", Порядку представлення фінансової звітності, вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку і "Інструкції об застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських підприємств і організацій" при складанні фінансової звітності на підприємстві.

Основним завданням формальної перевірки аудитора є встановлення за допомогою візуального огляду дотримання всіх вимог, передбачених нормативними документами, щодо оформлення форм звітності, наявність в них всіх обов'язкових реквізитів, правильності заповнення відповідних рядків і граф звітності.

На цьому етапі звітні форми перевіряються відносно правильності заповнення їх адресної частини.

Здійснюючи формальну перевірку фінансової звітності аудитор повинен встановити наявність в кожному звіті заголовної частини, де указується: найменування звіту, звітний період або звітна дата, найменування підприємства і його організаційно-правова форма, одиниця вимірювання і формат представлення числових показників, форма власності, згідно Класифікаторові форм власності, повна поштова адреса. Аудиторові також слід перевірити відповідність вказаного в звітності вигляду діяльності даним засновницьких документів. Визначення виду діяльності і правильності його вказівки у формі звітності необхідні аудиторові для перевірки правильності класифікації доходів і витрат підприємства, звітність якого досліджується;

- повнота заповнення реквізитів і показників рядків і граф звітності: перевіряється чи в правильних одиницях вимірювання (тисячах гривень з одним знаком після коми) складена звітність, чи проставлені прочерки в тих рядках звітності, які не містять показників. В результаті встановлюється наявність і правильність обов'язкових реквізитів форм звітності (підписів відповідальних осіб, друку підприємства), відсутність або помилковість яких може свідчити про невірогідність наданої для дослідження звітності. За допомогою формальної перевірки визначається наявність необумовлених виправлень даних звітності або ж виправлення показників звітності з порушенням передбачених щодо таких дій вимог, самостійних змін у встановлених формах звітності. На такі порушення аудиторові слід звернути особливу увагу і з'ясувати причини їх виникнення;

- правильності заповнення граф "На початок періоду", "За попередній період" форм звітності. Встановлюється правильність показників вказаних граф за допомогою порівняння їх з даними звітності за відповідні попередні періоди.

При дослідженні правильності складання звітності аудитором перевіряється чи відповідають дані статей балансу на початок звітного фінансового року даним балансу на кінець попереднього фінансового року. Аудиторові для грунтовної перевірки необхідно з'ясувати, чи не вносилися зміни в звітність для виправлення помилок. Оскільки по всіх невідповідностях показників балансу на початку року даними за попередній рік в примітках повинні приводитися роз'яснення. Крім того, слід перевіряти, чи відповідають дані завершального балансу залишкам по рахунках синтетичного і аналітичного обліку, записах в Головній книзі, журналах, відомостях або іншого аналогічного регістра бухгалтерського обліку на кінець звітного року.

При встановленні невідповідності залишків по певній формі звітності на початок року в порівнянні з даними за попередній рік, аудитор повинен отримати пояснення щодо причин таких розбіжностей. Слід врахувати, що якщо зміни залишків відбулися унаслідок виправлення помилок минулих періодів, то аудиторові необхідно здійснити ретельну перевірку характеру помилок, їх впливи на звітність, адекватності внесених змін. Для цього їм можуть бути використанні первинні документи бухгалтерського обліку, складені бухгалтером, який вніс відповідні коректування даних бухгалтерського обліку. Адже у випадках виявлення і виправлення помилок в бухгалтерському обліку повинна складатися довідка бухгалтера, яка підтверджує правомірність внесення виправлень.

До цієї довідки повинні бути прикладені ксерокопії документів, які були підставою для внесення виправлень і допоможуть уникнути довгих пошуків підстав здійсненого виправлення. Тому при виявленні аудитором невідповідностей даних балансу на початок року в порівнянні з показниками звіту за попередній рік аудитором перевіряється наявність в примітках до звітності роз'яснень щодо причин таких розбіжностей.

Такі дії аудитора є обов'язковими для підтвердження достовірності фінансової звітності. Причому аудитор повинен отримати від керівника підприємства-клієнта, аудиторський висновок за попередній звітний період, який підтверджує достовірність фінансової звітності і містить показники на початок року звітності, яка перевіряється.

Якщо за попередній період аудит не проводився, то аудитор обов'язково повинен перевірити відповідність кожного показника фінансовій звітності даним облікових регістрів, щоб бути упевненим в її достовірності.

При вивченні квартальної і річної звітності слід перевірити дотримання порядку її складання наростаючим підсумком;

- дотримання встановлених законодавством термінів представлення фінансової звітності. За допомогою вивчення аудитором відміток органу, уповноваженого приймати відповідну звітність, про дату уявлення підприємством звітності формулюється вивід про своєчасність здачі даною юридичною особою звітності у вказані органи.