Поняття та класифікація територій

Інститут території є одним із найстаріших у міжнародному праві. Територія має важливе значення, оскільки є не просто простором, а матеріальним середовищем життя кожної держави. У міжнародному праві вже цілком чітко склалися загальновизнані поняття, що стосуються території.

Концепції території, територіальних прав у міжнародному праві викладалися в різних роботах вчених, які ґрунтувалися на тому, що територіальні права за міжнародним правом подібні до речових прав приватного порядку, оскільки і вони є абсолютними правами, що мають силу щодо всіх інших суб'єктів міжнародного права.

Територія у міжнародному праві у широкому розумінні — це простори земної кулі з її сухопутною і водною поверхнею, надрами і повітряним простором, а також космічний простір і небесні тіла, що знаходяться в ньому.

Таким чином, термін "територія" використовується в міжнародному праві для позначення земного, а також позаземного простору, відмежованого від інших просторів певними межами, і такого, що має визначений юридичний статус (наприклад, статус державної території) і відповідний йому правовий режим.

Поняття "правовий статус" і "правовий режим" використовуються в якості критерію для юридичної класифікації території. Під правовим статусом території слід розуміти її базисну правову характеристику, визначення ЇЇ основної приналежності відповідно до міжнародно-правової класифікації територій. Правовий режим виступає у виді визнаних у міжнародному праві й у законодавстві держав специфічних рис і характеристик певної території, що в сукупності визначають і обумовлюють певний, відмінний від інших, порядок її використання.

З погляду правового режиму території можна поділити на такі види:

- державна територія - це простір, у межах якого певна держава здійснює свою верховну владу, свій суверенітет;

- міжнародна територія - це простір за межами державних територій, який не належить жодній окремій державі, а перебуває у спільному користуванні світового співтовариства і його правовий режим визначається виключно міжнародним правом. На міжнародну територію не поширюється суверенітет якоїсь держави, вона відкрита для використання всіма державами відповідно до норм міжнародного права. До таких територій можна віднести Антарктику, відкрите море і повітряний простір над ним, дно морів і океанів за межами національної юрисдикції (міжнародний район морського дна), комічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла.

Юридичний статус цих територій визначається в багатосторонніх міжнародно-правових актах і міжнародній доктрині як територія загального користування або загальна спадщина людства.

Іноді окрім конвенційних (договірних) норм міжнародного права статус таких просторів визначається також додатково угодами між суміжними державами. Наприклад правовий статус Антарктики - у Договорі про Антарктику 1959 року;

- територія зі змішаним правовим режимом - це територія, на якій діють одночасно норми міжнародного права і національного законодавства прибережних держав. Наприклад континентальний шельф, міжнародні ріки, протоки і канали, економічна зона як території зі змішаним режимом не входять до складу державних територій, однак прибережні держави в цих просторах мають визначені суверенні права, зафіксовані національним законодавством і міжнародними договорами - на розвідку і розробку ресурсів цих територій тощо. Відповідно до міжнародних норм за іншими державами зберігаються певні права на вільне судноплавство, прокладання кабелю і трубопроводів, наукове дослідження. Обсяг таких прав закріплено у Конвенції про континентальний шельф 1958 р., Конвенції з морського права 1982 р. У межах цих прав кожна держава приймає свої закони і правила, що регулюють такі види діяльності.

Континентальний шельф - вирівняна частина підводного краю материків, що прилягають до берегів, суші і характеризуються спільною з нею геологічною будовою, зовнішній кордон біля 200 морських миль від берега.

Міжнародні ріки, міжнародні протоки, що перекриваються територіальними водами прибережних держав, і міжнародні канали, що входять до складу територій прибережних держав.

Виключна економічна зона це район, який знаходиться за межами територіального моря і який прилягає до нього.

Отже, міжнародно-правова особливість цього виду території полягає втому, що вона не перебуває під суверенітетом держав і не входить до складу державної території;

- території з особливим міжнародним режимом - це демілітаризовані і нейтральні зони, зони миру (у разі їх встановлення). Виділення таких територій має суто функціональний характер з метою визначення ступеня їхньої мілітаризації. До складу цих територій можуть входити державні території або державні, міжнародні території і території зі змішаним режимом одночасно: наприклад, архіпелаг Шпіцберген, Аландські острови, Панамський і Суецький канали, Місяць та інші небесні тіла.

5 Державні кордони — це справжні або умовні лінії, які відповідають конфігурації території держави і відділяють її від території інших держав, а також від територій з міжна родним режимом (відкритого моря, повітряно-го простору над ним, космічного простору).

Є також і нормативні визначення державних кордонів, що містяться в національному законодавстві держав. Так, Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року визначає державний кордон як лінію і вертикальну поверхню, що проходить по цій лінії, котрі визначають межі території України, — суші, вод, надр, повітряного простору.

Кордони можуть бути класифіковані за такими кри теріями:

1. За своєю природою кордони поділяються на:

а) природні, або орографічні кордони, які встановлені з урахуванням рельєфу місцевості (на приклад, за річищами річок або каналів, по берегах озер по гірських хребтах та ущелинах тощо);

б) геометричні кордони, тобто кордони, проведені по прямій, яка перегинає місцевість від однієї точки до іншої, незважаючи на характер місцевості (більшість таких кордонів існує в Африці: між Єгиптом і Суданом, між

Єгиптом і Лівією, Лівією і Чадом та ін.; вони проходять також між Аляскою

(США) і Канадою та ін.);

в) особливим видом геометричних кор донів є так звані астрономічні кордони, тобто такі, лінія яких збігається з паралеллю або меридіаном (наприклад,такий кордон проходить по 38 паралелі між КНДР і Республікою Кореєю);

г) у більшості випадків держави мають комбіновані кордони. Типовим

прикладом цього є африканська країна Бот свана, яка має орографічні, геометричні та астрономічні кордони;

2. За складовими елементами території кордони поді ляються на:

а) сухопутні, які розділяють суходіл між двома державами;

б) річкові, які розділяють річку між двома державами;

в) морські, які позначають зовнішнє обмеження територіаль ного моря і

бокове обмеження відносно територіальних вод сусідніх держав;

г) повітряні, які вважаються умовними (уявними) площи нами, поставленими перпендикулярно до земної по верхні по сухопутному та водному кордонах.

Сухопутні кордони встановлюються на основі Договорів між суміжними державами і, відповідно до цих договорів, позначаються на місцевості.

В міжнародній практиці встановлено правило про те, що якщо держав-ний кордон проходить по річці, на судноплавних ріках він проходить по се-редині фарватеру чи тальвегу (лінії найбільших глибин судноплавної ріки). На несудноплавних річках кордон встановлюється по середині річки. Проте відомі випадки коли кордон встановлювався по лінії одного з берегів річки. За загальним правилом мости через річки діляться лінією кордону по їх се-редині, незалежно від проходження лінії кордону по воді. Острова на при-кордонних річках зазвичай відносять до тієї чи іншої сторони залежно від їх положення відносно лінії кордону. На прикордонних озерах кордон може розділяти озеро навпіл або з’єднувати по прямій лінії точки виходу сухопут-ного кордону до берегів озера.

Морськими кордонами держави є зовнішні межі її територіального моря або лінія розмежування територіальних морів суміжних або протилежних держав. Зовнішні межі територіального моря встановлюються законодав-ством прибережної держави відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Повітряними кордонами державної території є бокові і висотні межі її повітряного простору. Боковою межею повітряного простору є вертикальна площина, що проходить по сухопутній і водній лініям державного кордону. Висотні межі державного кордону обмежуються 110-115 км. Повітряні кор-дони та кордони надр позначень не мають. Але в якості курйозу можна від значити спробу Швейцарії в період першої світової війни позначити свої по-вітряні кордони електричними ліхтарями.

У відповідності зі статтею 3 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, установлюється:

1) на суші — по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;

2) на морі — по зовнішній межі територіального моря України;

3) на судноплавних ріках — по середині головного фарватеру або таль-вегу ріки; на несудноплавних ріках (струмків) — по їхній середині або по середині головного рукава ріки; на озерах і інших водоймах — по прямій лінії, що з’єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншого водоймища. Державний кордон України, що проходить по річці (струмків), озеру або іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їхніх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла ріки у той або ін-ший бік;

4) на водоймищах гідровузлів, та інших штучних водоймах — відповідно до лінії державного кордону України, що проходила на місцевості до їхнього заповнення;

5) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях і інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних рік (струмків), — по середині цих споруд або по їхній технологічній осі, незалеж-но від проходження державного кордону України по воді.

Визначення і встановлення державного кордо ну