Поняття судової влади

Існує декілька підходів до тлумачення поняття «судова влада». Відповідно до першого судову владу визначають як сукупність судових установ, тобто як владу державного органу — суду. Такий підхід має назву організаційного, оскільки пов’язаний він з характеристикою судової системи, принципів її організації, правовим статусом суддів, місцем суду в системі інших державних органів.

Другий підхід зветься функціональним. За ним судова влада визначається як сукупність повноважень суду з відправлення правосуддя, тобто діяльність суду по розгляду й вирішенню у визначеній законом процесуальній формі справ, що мають юридичні наслідки.

Третій підхід (організаційно­функціональний) поєднує два перших і визначає судову владу як систему створених згідно з законом органів, наділених виключними повноваженнями по розгляду юридично значущих справ, що мають юридичні наслідки, із застосуванням спеціальної процедури.

Однак зазначені підходи до визначення поняття судової влади не враховують її владних проявів, державно­атрибутивної природи. Також не дається відповіді, чому судова влада є однією з гілок державної влади, які ознаки споріднюють її з законодавчою та виконавчою гілками державної влади, а які є притаманними лише владі судовій, характеризують її виключність і самостійність.

Спроби розкрити зміст терміна «влада» робилися ще мислителями далекого минулого. Спочатку (до з’ясування природи влади) панував синкретичний підхід, що об’єднував владу надприр

одних сил і людей, природні чинники і сус­піль­ну владу.

Середньовічні вчені на перший план ставили владу Бога, вважаючи її людський варіант лише похідним.

Влада як соціальне явище зацікавила письменників­утопістів та енциклопедистів напередодні буржуазних революцій у Західній Європі, коли постало питання про повалення влади феодалів і заміну її новою. У їхніх творах йшлося про владу народу, що знайшло своє втілення в прийнятих згодом конституціях.

Зараз при всьому розмаїтті існуючих поглядів на владу багатьом представникам різних напрямків суспільної думки притаманна її характеристика як авторитету, якому властива можливість змусити підкоряти своїй волі інших людей. Кожна влада заснована на силі авторитету: чим повніше влада виражає інтереси суспільства, тим більший вона має авторитет, а відповідно підкорення їй стає більш добровільним та усвідомленим.

Отже, влада — категорія багатогранна, яку слід розглядати через концепцію управління, засобу нав’язувати свою волю, примусу, нарешті, владовідносин. Поняття «судова влада» характеризується наявністю, як правило, не менше двох суб’єктів відносин, одним з яких є суд. Влада — це засіб функціонування суспільства, який залежить від характеру й рівня суспільного життя, сутність якого полягає у відносинах підкорення волі окремих осіб та об’єднань керівній у цьому суспільстві волі. Розуміння сутності й ролі судової влади в державі буде змінюватись відповідно до певного історичного етапу розвитку суспільства, залежатиме від того, яке місце відведено в ньому суду як органу судової влади.

Як бачимо, судовій владі притаманні певні загальні ознаки, характерні для влади взагалі. Їх аналіз дозволяє з’ясувати, у чому полягає та виявляє себе владний характер діяльності й повноважень суду. Хоча кожна ознака, властива владі взагалі, стосовно судової влади, безумовно, набуває певної специфіки. Крім того, вона містить ознаки, що розкривають її специфіку, унікальну природу, виключне місце в системі державної влади, — специфічні ознаки. Усі ці ознаки в сукупності, доповнюючи одна одну, дозволяють визначити поняття судової влади з урахуванням її владної сутності.

3 .Символи суд. Влади

Закон визначає, що символами судової влади є державні символи України, а порядок їх застосування повинен від­повідати Конституції і спеціальному закону. Про необхід­ність ухвалення відповідного закону йде мова і в ст. 20 Конституції, в якій розкрита сутність та наведені основні вимоги до Державного Прапора та Герба.

При цьому слід мати на увазі, що тризуб (Знак Княжої Держави Володимира Великого) є лише головним елементом великого герба держави. Великий Державний Герб України так і не прийнятий. Тому всі зали судових засідань поки осна­щені малим гербом.

У зв’язку з відсутністю спеціального нормативного врегулювання вся державна символіка (атрибутика) виготовляється кустарним способом без дотримання єдиних стандартів. Внаслідок цього існує розмаїття форм, розмірів і навіть забарвлень в гербах, встановлених в судах. Окрім того, в нестандартних, пристосованих залах засідань вони вивішуються де доведеться, оскільки не завжди є реальна можли­вість розмістити їх за спиною суду.

Державні прапори, відповідно до існуючої традиції, вивішуються на будівлях судів лише у дні державних свят.

Отже, є необхідність розробки і ухвалення спеціального закону про державні символи із спеціальним розділом про порядок їх застосування судами.

Незважаючи на те, що Закон України «Про судоустрій України» містить перелік символів судової влади, широке розповсюдження має практика застосування спеціальних символів — у вигляді статуй Феміди, які встановлюються у вестибюлях судів, залах та кабінетах суддів, а також мі­ні­атюрних статуеток, які офіційно вручаються окремим суддям як пам’ятний знак за вагомий внесок у правосуддя.

У 1993 р. Радою суддів України були затверджені зразки

мантій і нагрудних знаків професійних суддів. Що стосується мантій, то масові їх зразки виявилися далеко не такими, як модельні екземпляри, внаслідок чого, а також у зв’язку з відсутністю відповідних традицій і належних приміщень судів їх застосування не було поширеним.

Після виготовлення «другого покоління» суддівських мантій та нагрудних знаків професійного судді нового зразка, які зараз мають належний рівень дизайну, стало звичним відправлення судочинства в абсолютній більшості судів з використанням головних атрибутів суддівства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 19 березня 1999 р. були затверджені норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України та доручено Міністерству юстиції затвердити положення про порядок його обліку і видачі суддям.

Стосовно службового обмундирування норма закону про його виділення суддям так і не була реалізована і у 2001 р. виключена із закону «Про статус суддів». За період 1999–2000 рр. в Україні сформувалася практика розгляду позовів суддів про стягнення грошових компенсацій за невиділене службове обмундирування.

Надалі незважаючи на те, що рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року ця норма визнана неконституційною, заходів стосовно впровадження службового обмундирування не вживалось ані Державною судовою адміністрацією, ані органами суддівського самоврядування.

І це при тому, що згідно з п. 1.1 Положення «Про порядок отримання, обліку, видачі і носіння службового обмундирування суддів України», затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 квітня 1994 р., «носіння службового обмундирування судді є обов’язковим при виконанні службових обов’язків».

Цим же положенням був регламентований і порядок видачі та носіння суддівської мантії.

4 Поняття судової системи, її основні ознаки

Судова система становить сукупність усіх судів держави, що здійснюють судову владу.
Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, що складається із загальних та спеціалізованих судів.
Відповідно до ст. 125 Конституції України та ст. 18 Закону “Про судоустрій України” до системи судів загальної юрисдикції належать: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.
Судова система загальних судів складається з трьох ланок:
1. Місцеві суди району, району в місті, міськрайонні, військові суди гарнізонів.
2. Апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; апеляційні військові суди регіонів і Військово - Морських Сил; Апеляційний суд України.
3. Верховний суд України.
Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів Загальної юрисдикції.
Система господарських судів складається з чотирьох ланок:
1. Місцеві господарські суди.
2. Апеляційні господарські суди.
3. Вищий господарський суд.
4. Верховний Суд України (Судова палата у господарських справах).
Діяльність ланок судової системи визначається тим, які функції виконує суд залежно від стадії розгляду справи. Судова інстанція – це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядаються у першій інстанції, другій інстанції – апеляційній та третій інстанції – касаційній. Справи можуть переглядатися в порядку виключного провадження.
Суди загальної юрисдикції утворює і ліквідує Президент України відповідно до Закону “Про судоустрій України” за поданням Міністра юстиції України, погодженим із Головою Верховного Суду України або головою вищого спеціалізованого суду.
Всі суди України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного герба України й своїм найменуванням.