Побудова графіків функцій

Для побудови графіку функції насамперед треба ство­рити таблицю значень аргументу та функції. Важливо, щоб значення аргументу були упорядковані. Потім треба викликати Майстра діа­грам і вибрати тип діаграми Точечная.

Побудова графіка параметрично заданої функції здійснюється аналогічно. Спочатку будуємо таблицю значень параметра t та відпо­відних значень функцій x(t) та y(t). Далі виділяємо діапазон клітин, де розташовані значення функцій x(t) та y(t), викликаємо Майстра діа­грам і вибираємо тип діаграми Точечная.

Приклад. Побудувати графік параметрично заданої функції

де

На Листі Excel запише­мо заголовки t, x та y (див рис. 4.3). Ство­римо таблицю значень аргументу t. В клітинку А2 запишемо перше значення t, тобто 0, і зробимо цю клітинку активною.Далі вибираємо команди Правка, Заполнить, Прогрессия. В діалоговому вікні, що відкриється, встановимо значення всіх параметрів таки­ми як на рисун­ку (див. рис. 4.4). Натискаємо ОК, в діапазоні A2:A33 запишуться потрібні значення аргументу t від 0 до 6,2 з кроком 0,2.

Рисунок 4.3 – Фрагмент даних для діаграми

Рисунок 4.4 – Створення арифметичної прогресії

Тепер запишемо в клітинку В2 формулу для обчислення функції x(t), тобто =5*COS(A2)^5, а в клітинку С2 – формулу для обчислення функції y(t), а саме =2*SIN(A2)^5. Скопіюємообидві формуливниз на діапазон B2:C33 так, щоб знайти x(t) та y(t) для всіх значень t.

Рисунок 4.5 – Графік параметрично заданої функції

Для побудови графіку використовуємо тільки значення x(t) та y(t). Виділимо діапазон B1:C33, де вони знаходяться, та викличемо Майстра діаграм.

На першому етапі виберемо тип діаграми – Точечная, без мар­керів. На другому – встановимо перемикач Ряды в столбцах. Далі введемо підписи для осей, можна задати заголовок діаграми. Легенда тут недоречна. Готовий графік можна дещо змінити так, щоб він прийняв вигляд як на рис. 4.5.

Excel дозволяє будувати і тривимірові поверхні. Розглянемо по­будову поверхні на прикладі функції , де .

Нехай аргументи змінюються з кроком 0,2. Запишемо їх заго­ловки x1, x2, …x11 та y1, y2, …y11 на Листі Excel (див. рис. 4.6). В діа­пазон клітин С2:М2 введемо послідовність –1, –0.8,..., 1 для змінної х, а в діапазон В3: В13 – послідовність –1,–0.8,...,1 для змінної y.

В клітину С3 введемо формулу =2*C$2^2+3*$B3^2. Для змінної х номер рядка 2 має абсолютну адресу, для змінної y абсолютним повинна бути назва стовпчика В. Скопіюємо формулу з клітинки С3 на весь діапазон С3:М13 і отримаємо таблицю значень функції Z для побудови поверхні (див. рис. 4.6).

Рисунок 4.6 – Дані для побудови поверхні

Виділимо діапазон В2:М13 і викличемо Майстра діаграм.

На першому етапі вибираємо Тип: поверхность. На другому етапі можна перевірити адреси діапазонів вхідних даних і встановити Подписи оси Х =$C$1:$M$1. Далі можна ввести заголовок діаграми та підписи осей. Результат побудови поверхні див. на рис. 4.7.

Рисунок 4.7 –Графік поверхні

4.3 Контрольні питання

1. Які етапи побудови діаграм Ви знаєте?

2. З яких елементів складається діаграма?

3. Які особливості має побудова графіків на відміну від побудови інших видів діаграм?

4. Як виділити діаграму або якийсь конкретний елемент?

5. Як змінити тип готової діаграми, підписи осі Ох, колір елементу?

6. Що таке лінія тренду та як її побудувати?