Методика лікування загострення хронічного періодонтиту в тимчасових зубах у дітей

1-е відвідування.

1) Провести рентген діагностику з метою вибору методу лікування періодонтиту.

2) Знеболити, розкрити порожнину зуба за допомогою турбінної бормашини, вивести зуб з оклюзії (зішліфовування горбиків).

3) Під прикриттям антисептика пройти кореневі канали та видалити їх вміст за допомогою ендодонтичного інструментарію (пульпекстрактори, К-римери, К-файли). Провести медикаментозну та первинну інструментальну обробку кореневих каналів (К-файли, Н-файли). Незначне розширення каналу по всій довжині від апікального отвору до устя забезпечує умови дренажу періодонтальної щілини. В порожнині зуба з'вляється ексудат (серозний, гнійний).

4) Зуб залишити відкритим. Призначити ротові ванночки з 0,5-1% р-ном гидрокарбонату натрію (0,5 чайної ложки соди на склянку води). Рекомендують приймати не тверду їжу, значну кількість рідини. Для забезпечення постійного дренажу через кореневі канали пацієнту радять слідкувати за чистотою порожнини зуба та прикривати порожнину зуба під час їди ватною кулькою.

5) При наявності згладженої перехідної складки в ділянці причиного зуба (гострий серозний періостит), при збереженні кортикальної пластинки зачатка постійного зуба та відсутності резорбції кореня необхідно провести декомпресійний розтин перехідної складки та встановити дренаж. Призначають загальне лікування (протизапальну терапію) з урахуванням віку пацієнта. Використовують нестероїдні протизапальні препарати, анальгетики.

6) При розвитку гострого гнійного періоститу (перехідна складка згладжена та набрякла біля 2-х зубів, симптом флюктуації позитивний) показане видалення зуба з обов'зковим розтином перехідної складки. Загальне лікування складається з нестероїдних протизапальних та гіпосенсебілізуючих препаратів, анальгетиків. При гіперергічній запальній реакції у дітей (висока температура, ознаки інтоксикації) призначають загальне лікування з курсом антибіотиків.

Шляхи відтоку ексудату:

1. Через кореневий канал.

2. Через розтин по перехідній складці.

3. Через ясенну борозну.

4. Через лунку видаленого зуба.

2-е відвідування (через 1-2 доби).

1) Відсутні симптоми гострого запалення (біль, колатеральний набряк), в кореневих каналах – незначна ексудація. Пальпація ясен на ділянці хворого зуба та перкусія зуба - безболісні або слабко болісні. Під прикриттям антисептика необхідно провести повну інструментальну обробку кореневих каналів (розширити канали на 2-3 розміри від початкового ендодонтичного інструмента). При обробці каналу мастер-файлом на кінчику інструменту – світлі дентинні ошурки. Контрольна турунда з йодинолом не змінює колір.

2) В каналах залишити антисептик на турунді (1-а доба) або у вигляді пасти (2-7 діб). Турунди повинні бути розміщені на всю довжину канала.

3) Накласти герметичну пов'язку.

3-є відвідування (через 1-7 діб).

1) Герметична пов'язка повинна бути збережена. Скарги у пацієнта відсутні, перкусія зуба та пальпація ясен у ділянці зуба безболісні. Видалити герметичну пов'язку.

2) В каналах немає ексудату та гангренозного запаху. Провести медикаментозну обробку кореневих каналів.

3) Канали запломбувати матеріалом для кореневої пломби тимчасових зубів. Провести рентгенологічний контроль якості обтурації кореневих каналів: пломбувальна маса повинна заповнювати канал по всій його довжині (в межах сформованої частини кореня).

4) Поставити ізолюючу прокладку, постійну пломбу. Пломба не повинна заважати змиканню зубів.

Особливості ендодонтичної обробки кореневих каналів тимчасових зубів (за наявності патологічних змін в періодонті).

Втручання в систему кореневих каналів треба проводити тільки під контролем рентгенограми (визначення робочої довжини зуба). На всіх етапах ендодонтичного лікування необхідно звернути увагу на анатомо-фізіологічні особливості будови тимчасових зубів. При розкритті порожнини зуба необхідно враховувати її відносно більший об'єм, меншу товщину стінок, а також розташування її дна, щоб запобігти перфораціям. Оптимальним для ендодонтичного лікування тимчасових зубів є формування широкого доступу до кореневих каналів: у фронтальних зубах - через вестибулярну поверхню, а в молярах - через жувальну.

Інструментальну обробку кореневого каналу (ІОКК) тимчасового зуба за наявності патологічних змін в періодонті треба проводити на всю його довжину. Необхідно враховувати, що в зубах з некротизованою пульпою стінки кореневого каналу вкриває біоплівка (патогенні мікроорганізми, токсини, путрідний розпад), яка поширюється на зону апікального отвору та на прилеглі ділянки цемента кореня (мал. 1).

Тому при періодонтиті тимчасового зуба ІОКК необхідно проводити з урахуванням робочої довжини зуба до рівня апікального отвору (інструмент не доводять до рентгенологічної верхівки кореня на 0,5-1 мм). Незначна товщина стінок кореневого каналу, маломінералізований предентин тимчасових зубів вимагають особливої обережності та уваги при проведенні ІОКК (здля запобігання їх стоншенню та перфорації). Необхідно також пам'ятати, що розташування кореневих каналів повторює згин коренів тимчасових молярів. Вони можуть широко розходитися, що зумовлено наявністю зачатка постійного зуба (мал. 2).

Мал. 2. Схема будови моляра: а-тимчасового, б - постійого

Мал. 1. Біоплівка на ділянці апекса.

Кореневі канали в тимчасових молярах – широкі та сплощені, що слід враховувати при проведенні ІОКК.

У широких кореневих каналах центральних різців верхньої щелепи, піднебінних каналах верхніх молярів та іклів інфікований предентин видаляють зі стінок по всій довжині каналів, використовуючи Н - файли великих розмерів (№30-35-40). В тимчасових молярах, кореневі канали яких мають зігнуту, сплющену форму використовують файли менших розмерів (№15-20-25).

ІОКК проводять за допомогою стандартної техніки. Для попередження перфорації тонких стінок коренів тимчасових зубів рекомендовано розширювати канал не більше, ніж на 2-3 розміра від діаметра початкового апікального файла. В зв'язку з тим, що розширення кореневого канала відбувається по всій його довжині (на рівні апікального отвору кореня) апікальний упор не формується.

Медикаментозну обробку кореневих каналів (МОКК) тимчасових зубів проводять паралельно з ІОКК за допомогою ватної турунди та розчину антисептика. Оптимальним є використання не подразнюючих препаратів з вираженими антибактеріальними властивостями. Проведення МОКК методом іригації в тимчасових зубах обмежено в зв'язку з можливістю проштовхування розчину через відносно широкий апікальний отвір в періодонт.

На етапі сформованого кореня в тимчасових зубах припустимо використання для МОКК розчину гіпохлориту натрію в низьких концентраціях (0,5% - 1%). Необхідно враховувати, що поряд з високою антибактеріальною активністю гіпохлорит натрію має здатність розчиняти некротизовані тканини. Для запобігання потрапляння розчину через апікальний отвір за верхівку кореня рекомендовано вводити препарат тільки на турунді на 2/3 довжини каналу. Слід пам'ятати, що цей препарат показаний тільки для проведення МОКК на етапі його розширення. Після обробки кореневого каналу останнім файлом (мастер-файлом) його рекомендовано обробити ізотонічним розчином.

Кореневий канал необхідно запломбувати на робочу довжину зуба без виведення пломбувальної маси за верхівку кореня.

СТАНДАРТНА ТЕХНІКА (J.I.Ingle, 1961, USA) розроблена для інструментальної обробки прямих кореневих каналів з округлим поперечним перетином при пломбуванні їх методом одного штифта.

Стандартна техніка інструментальної обробки кореневих каналів (ІОКК) полягає в рівномірному розширенні канала по всій його довжині за допомогою стандартизованих ендодонтичних інструментів (К-римерів, К-файлів, Н-файлів). Канал набуває конусоподібної форми з незначним розширення стінок (2˚), що відповідає нахилу стінок ендодонтичного інструмента (мал. 3).

Мал. 3. Стандартна техніка розширення кореневого канала (схема): а - канал до розширення; б - канал після розширення.