Причини вимирання тварин

Зникнення окремих видів тварин, як і виникнення нових, — законо­мірний еволюційний процес. Кожен вид має періоди молодості, розквіту й старості. Деякі вчені вважають, що до появи людини строк життя птахів становив приблизно 2 млн р., ссавця — до 600 тис. років. Пале­онтологи довели, що багато давніх тварин (стегоцефали, птеродактилі, археоптерикси та ін.) вимерли задовго до появи людини.

З появою людини створювались поселення, в техногенний період будувалися заводи, шахти, інтенсивно використовувалися природні ре­сурси. Протягом XX ст. антропогенний тиск на природу особливо поси­лився; людина почала докорінно змінювати екологічні умови на вели­чезних територіях. Якщо природа відпускала для життя виду сотні, тисячі і навіть мільйони років, то при інтенсивному втручанні в неї людини ці строки скоротились до сотень і навіть десятків років. В Європі повністю знищено лісових носорогів, лісових слонів, велетенського оле­ня, шерстистого носорога, мамонта та ін. В Україні розкопано житла первісних людей, які побудовані з кісток мамонта, для одного житла використовували до 100 черепів цих тварин. У Північній Америці близько 3 тис. років тому було знищено велетенську ламу, мастодонта, чорнозубого кота, велетенського лелеку. З тих давніх часів залиши­лося дуже мало відомостей про вплив людини на тва­ринний світ. Існують лише деякі дані, за якими можна простежити долю окремих тварин. З 1600 р. процес знищення ссавців та птахів починає документуватися. Тому Міжнародний союз охорони природи взяв саме цю дату за початок сумно­го обліку. Встановлено, що відтоді з нашої планети зникло понад 100 видів пта­хів і понад 60 видів ссавців. Так, на Гавайських остро­вах вимерло 26 форм пта­хів, або 60 % загальної їх кількості. Зокрема, на островах Лусон і Мідуей з 5 місцевих видів зникло 3, тобто 60 %. На невеликому острові Гваделупі загинуло 39 % усіх птахів. Найбільше птахів зникло на Маскаренських островах: 24 з 28 місцевих видів, або 86 %.

Основні причини вимирання птахів на океанічних островах такі: пряме знищення їх людиною, зміна природних умов їх існування, конкуренція з боку ввезених людиною тварин (свиней, кролів, кіз); вирубування лісів, знищення рослинності кролями, козами, руйнування гнізд щурами, котами. Відомо, що вимирання птахів на острові Лусон сталося через 40 років після заселення його людиною і через 25 років після ввезення туди кролів.

На острові Маврикій жили великі (масою до 20 кг) голуби — дронти, які не літали. У них не було природних ворогів. Наприкінці XVI ст. на острові поселилися голландці, які завезли свиней, собак, котів, щурів, що стали ворогами дронтів. Поселенці та мореплавці, які зупинялися на острові, знищували птахів, збирали їх яйця. Внаслідок цього менш як через 100 років (у 1680 р.) було знищено останнього дронта. Два інших види голубів із сусідніх островів зникли протягом XVIII ст.

Яскравим прикладом безглуздого знищення тварин є історія мандрі­вних голубів, яких було найбільше серед птахів Північної Америки. За деякими даними, тільки у Вісконсині до 1871 р. на площі 2200 км² налічувалося понад 136 млн особин цих птахів, а загальна їх кількість сягала кількох мільярдів. З появою європейців цей вид почав зникати, їх відстрілювали, навіть не забираючи вбитих птахів, фермери годували ними свиней. Через це наприкінці XIX ст. чисельність голубів ката­строфічно зменшилася. Так, у 1897 р. було виявлено лише 400 птахів, а в 1900 р. - 50.

Важко повірити, що лише протягом 20 — 30 років знищено таку кількість птахів. У 1909 р. було оголошено премію в сумі 1500 доларів за інформацію про місцезнаходження хоча б одного мандрівного голу­ба. Нажаль, цієї нагороди ніхто не одержав. Остання голубка дожила в зоопарку до 1914 р. На території зоопарку міста Цинцинаті в 1947 р. встановлено пам'ятник голубу, а пізніше створено будинок-музей го­лубів.

За такий самий рекордний строк було знищено морську, або стеллерову, корову. Вперше її виявила на Командорських островах експедиція Берінга в 1741 р., а описав Стеллер, який брав участь у цій експедиції. Морські корови були рослиноїдними тваринами, їх тіло було 7 — 8 м завдовжки і мало масу понад 3,5 т. Це були малорухливі, дуже довірливі тварини, які мали смачне м'ясо. Це і вирішило їх долю. Інтен­сивне полювання на них призвело до того, що за 27 років з тисячних стад не лишилося жодної особини.

На узбережжі Північної Атлантики гніздилися колоніями безкрилі гагарки. Колись цей вид був дуже численним і пошире­ним. Птахи добре пірнали, проте втратили здатність літати, на суші ходили повільно й незграбно, що робило їх легкою здобиччю. Іноді ко­раблі повністю завантажувалися м'ясом і яйцями цих птахів. Відомий випадок, коли один французький мандрівник у 1534 р. за день убив 1000 гагарок. Чисельність безкрилих гагарок різко зменшувалась, тому за них платили великі гроші. Протягом 1830— 1844 рр. Евдей Рок, праг­нучи збагатитися, організував три експедиції до берегів Ісландії, де ще збереглися ці птахи. З першої експедиції він привіз 45 птахів, з дру­гої — 4 птахи і 5 яєць, а в останній раз, 14 червня 1844 р., — лише 2 птахи, яких він убив. Нині від безкрилої гагарки лишилося 70 чучел, 90 ске­летів і шкаралупа 74 яєць.

Людина знищила також лабрадорську гагу ще в 1852 р., яка насе­ляла північну частину Атлантичного узбережжя Північної Америки. На початку XX ст. зникли каралінські папуги, останній птах дожив у неволі до 1914 р. Вже давно немає європейського ібіса. Заради краси­вого пір'я у 1898 р. мисливці знищили останню гавайську нектарницю, в 1627 р. — останнього тура, одного з предків великої рогатої худоби.

Зникали тварини і з території України: кулан — у XVIII ст., тур - у XV, сайгак — у XIX ст. Європейський дикий кінь, предок свійського коня тарпан колись був дуже поширений у Європі. Останнього тарпа­на в природі знищено в 1879 р. за 35 км від Асканії-Нова, а один до­жив до 1918 р. на кінному заводі м. Миргорода Полтавської області.

Багатьох тварин людина знищує заради насолод або в данину моді. Наприклад, лише в 1968 — 1970 рр. було виловлено і відправлено в Япо­нію понад 130 тис. алігаторів для виготовлення взуття, сумок та інших галантерейних виробів.

З країн тропічної зони вивозять багато метеликів з яскравим забарв­ленням. На Філіппінах спеціальні установи займаються продажем їх у різні країни світу. Часто "полюванням на метеликів" займаються люди, які не вміють їх ловити і зберігати, тому значна частина матеріалу стає непридатною і її викидають. Метеликів продають колекціонерам, з їх крил виготовляють картини, панно, навіть килими, що дуже дорого кош­тують.

Навіть така благочинна мета, як наукові дослідження, може призвес­ти до різкого зменшення чисельності певного виду. Сотні тисяч різних тварин стають жертвами виконання наукових тем, виготовлення наоч­них посібників. Так, свого часу в Україні, переважно в Карпатах, відловлювали тисячі кажанів, внаслідок чого 9 з 13 їх видів занесено до Чер­воної книги України.

У різних країнах світу багато видів тварин перебувають на ме­жі зникнення. Це лев, тигр, горила, гепард, білий ведмідь, шиншила, кулан, білий американський журавель, деякі хижі птахи. Зникають крокодили, деякі змії. Внаслідок інтен­сивного промислу китів чисельність деяких видів їх вже зменшилася до критичного рівня. Залишилося не більше 1 тис. білочеревих тю­ленів.

На території Західної Європи майже зовсім знищено лосів. Вони стали рідкістю і в Україні, а в Карпатах — майже зникли. Тепер, завдяки пильній охороні, кількість лосів в Україні зростає, і є надія, що най­більший з оленів відновить свій ареал у Карпатах.

Величезних втрат завдає фауні браконьєрство. Наведені вище при­клади свідчать про шкоду від браконьєрства, яке виникло дуже давно, а в наш час озброїлося новітніми досягненнями науки й техніки. Ще в 1970 р. чисельність слонів в Африці становила понад 5 млн. Здавалося б, чимало, та за 30 років кількість їх зменшилася майже в 5 разів. У Бразилії з її унікальним тваринним і рослинним світом за останні роки браконьєрство набуло загрозливих розмірів. Тисячами гинуть олені, крокодили. Спостерігається браконьєрство і в Україні, через нього значно зменшується такий масовий вид, як ондатра. Часто утримують у неволі степових журавлів та інших птахів.

Узагальнюючи причини вимирання тварин, їх можна об'єднати у дві основні групи: 1) пряме переслідування і знищення; 2) зміна екологіч­них умов існування. Першу групу причин ми вже розглянули. Слід зазначити, що останнім часом пряме знищення тварин людиною змен­шилося. Якщо у XVII ст. пряме переслідування тварин було причиною зникнення близько 90 %, а опосередковане — до 10 % загальної кількості видів, що зникли, то в XX ст. внаслідок зміни екологічних умов зникло понад 70 % видів, а через пряме знищення людиною — менш як 30 %.

Як же зміна екологічних умов лімітує чисельність тварин? Вони при­стосовувалися до певних умов існування протягом тисячоліть. Вирубу­вання лісів, розорювання степів, влаштування штучних водойм докорін­но змінюють обличчя цілих континентів. Такі різкі зміни є дуже не­сприятливими для тварин, внаслідок чого вони або повністю зникають, або стають рідкісними.

Сільське господарство є одним з найвагоміших факторів впливу на природні ресурси взагалі і тваринний світ зокрема.

Негативний вплив пестицидів вивчено досить ґрунтовно на хижих птахах. Встановлено, що кількість їх в живих організмах збільшується по ланцюгу живлення: рослини — рослиноїдні комахи — комахоїдні тварини — хижаки. У хижаків нагромаджується найбільше пестицидів, і вони гинуть. Різке зменшення кількості хижих птахів спостерігалося в усіх країнах, де застосовували пестициди. Коли з 70-х років було зменшено дози цих препаратів і їх почали обережніше застосовувати, в більшості країн чисельність хижих птахів стабілізувалася, а подекуди почала зростати.

Відомі випадки і безпосередньої загибелі тварин від пестицидів. Че­рез широке їх застосування у деяких районах Швейцарії кількість птахів скоротилася на 30 %.

Дуже чутливою до пестицидів є риба. В США підрахували, що від них гине понад 32 % загальної її кількості.

Досить чутливі до хімікатів плазуни й земноводні. Відомо, що інтен­сивне застосування гептахлору стало причиною зникнення трьох видів змій і чотирьох видів жаб в Америці.

Відомі випадки загибелі тварин від сільськогосподарської техніки. В Україні під колесами сільськогосподарських машин гинуть дрофи, куріпки, зайці, їжаки, козулі.

Однією з причин того, що деякі види стають рідкісними, є непокоєння, внаслідок якого птахи, особливо під час висиджування пташенят, зму­шені залишати свої гнізда. Наприклад, із 17 зареєстрованих випадків гніздування дрофи за 6 років у Запорізькій області лише в 5 гніздах було виявлено пташенят. У Донецькій області з тієї самої причини пта­шенята вивелися достовірно лише у 8 із 16 гнізд.

Вселення в ареал "чужих" видів, або інтродукція, може призвести до того, що місцеві види стають рідкісними або навіть повністю зникають. Наприклад, риба таймень, завезена у США, витіснила канадську форель і гольця. А форель, переселена в озера Анд, у свою чергу, стала серйоз­ним конкурентом для місцевих видів риб і порушила екологічну рівно­вагу в цих водоймах. Торговці тваринами завезли до США з Колумбії морську жабу, яку випадково випустили на волю і яка тепер витісняє місцеві види жаб. Аргентинська мурашка, що потрапила в цю країну разом з кавою, знищує місцевих мурашок.

Боротьба з такими "чужими" видами часто буває дуже складною, тому що вони можуть виявитися досить стійкими порівняно з місцевими. Як приклад можна розглянути випадок, коли на Гавайські острови в 1936 р. було завезе­но гігантського африканського равлика, де він почав інтенсивно поширюва­тися і завдавати великої шкоди багатьом рослинам. Ні пестициди, ні завезен­ня 20 видів природних ворогів цих равликів не дали результатів.

Випадки невдалої інтродукції деяких тварин спостерігалися і в Украї­ні. Наприклад, американський сомик, якого було випущено у Волинські озера в 30-х роках, став конкурентом місцевих промислових риб. Цінність його низька, бо в 6-річному віці він важить не більше 500 г, а через гострі шипи його не їдять навіть щуки.

1. У чому полягає прямий і опосередкований вплив людини на тва­ринний світ?
2. Яких ви знаєте вимерлих тварин і які причини їх вимирання?
3. Як наукові дослідження можуть зумовити зменшення чисель­ності певних видів тварин?
4. Що таке браконьєрство і яких втрат воно завдає фауні?
5. Чому сільське господарство є одним з найвагоміших факторів впливу на тваринний світ?
6. Що таке інтродукція? Чи може вона сприяти знищенню місце­вих видів?

Використовуючи наведений матеріал, заповніть таблиці:

Зниклі види	Види, що перебувають на межі вимирання	Види, врятовані від вимирання
Назва вимираю­чих тварин	Причини різкого зменшення чисельності	Заходи щодо збереження тварин