Ісквевонські (іствеони) племена

Ці племена належать до західногерманської групи племен. Між 7 та 3 ст. до н.е. зх.германські племена почали з півночі рухатися на захід. І оселилися на р. Рейн.

Групу іствеонів очолював племінний союз франків. Назва західнонімецького племені, вірніше, цілої групи племен "франків" зустрічається в середині 3 ст. Безліч дрібних племен франків об'єдналися у два великі племінні союзи – салічні і рипуарські франки.

Салічні франки проживали в пониззях Рейну, при морі, а рипуарські – по середній течії Рейну й по берегах Майну. У Франський плем.союз входили також хатти, що відносилися до іствеонських племен. Крім того, франськими племенами вважаються дрібні угруповання германців, що жили по нижньому й середньому Рейну – бруктери, батави, тунгери…

Велике значення для подальшого історичного розвитку зх. германців мало створення франкської держави. Почалося воно з того, що вождь Хлодвіг з роду Меровінгів об’єднав салічних та рипуарських франків.

Конунги з роду Меровінгів в середині 5 ст. заснували першу франкскую королівську династію, що і об'єднала згодом салієв і ріпуаріев. Королівство Меровінгів при Хлодвіга (481 - 511) було вже досить обширним; в результаті переможних воєн Хлодвіг приєднав до нього залишки римських володінь між Соммой і Луарою(У 486р. він захопив пн. Галію, знищивши там рештки римського панування). До кінця правління Хлодвіга було підкорено родинне франкам плем’я тюрингів (на лівому березі Рейну). У 496 р., ведучи війни проти алеманів, Хлодвіг, щоб зміцнити свою владу, прийняв католицизм.

Могутності франків сприяв союз з римською церквою, яка після падіння Римської імперії продовжувала відігравати велику роль у Західній Європі і справляла значний вплив на долі варварських королівств через поширення християнства.

До середини 6ст під владою Меровінгів виявилася значна територія, заселена по обидві сторони Рейну галло-романськими й германськими народностями, що говорили різними мовами.