Розпад монархії Габсбургів та утр нових незалежних д-в

Напередодні І св.в. Австро-Угорщина була другою за територією і третьою за населенням (51 млн) д-ю Євр, до складу якої,крім власне австрійських та угорських земель, входили Чехія, Моравія, Силезія, Гарц,Далмація, Крайна, Істрія, Трієст, Трансільванія, Хорватія, Славонія, Банат, Словаччина, портФіуме, а також Галичина, Буковина та Угорська Русь (Закарпаття).

За переписом населення 1910 р. у монархії проживали представники близько 30 націй та народностей, найчисельнішими з яких були: німці, угорці, чехи, поляки, хорвати і серби, румуни, словаки.

На середину жовтня практично всі народи Габсбурзької монархії ство свої нацради, які з офіційної згоди Антанти проголосили їх незалежність.

Жовтня про ств своєї держави заявили поляки

27 жовтня 1918 р. Румунська Національна РадаБуковини заявила про розрив з монархією і висловилася за об’єднання всієї Буковини зрештою румунських земель у єдину національну державу. 28 жовтня Чеська НаціональнаРада в Празі проголосила себе Тимчасовим урядом Чехословаччини, а два дні потомуСловацька Народна Рада оголосила про державну незалежність і приєднання до Чехії.

29жовтн я Народне віче Хорватії також повідомило про розрив стосунків із Австро-Угорщиноюі 1 листопада булозасновано Королівство СХС. 31 жовтня відбулася буржуазно-демократична революція в Угорщині (т. зв. “революція айстр”), яка 16 листопада сталареспубліко ю.