Действие IV

Театр представляет бедный домик Любчиной матери.

Явление 1-е

Крутий, Наум, Кулина и Любка.

Кулина

Прошу ласки вас садитись

І за слово не гнівитись:

Ви знаєте, я вдова,

Дівка в мене молода, /166/

Давать заміж її рано,

Рушників, хусток в нас мало;

А в багатий двір оддати,

Там їй стануть дорікати.

Наум

А якби була старою

І не гарная собою,

Гриць би в неї не влюбився,

Я старістю б не трудився.

Крутий

(к Любке)

А ти, Любко, що нам скажеш?

Боронь боже, як одкажеш,

То Гриць, далебі, умре,

Бо так любить він тебе!

Любка

(кланяясь)

Що я маю вам казати?

Я... я... так, як мати.

Крутий

Що ще, Любко, говорити?

Не матері, — тобі жити.

Одно слово скажи мні:

Або ну да, або хоч ні!

Любка

(кланяясь)

Н-да!

Наум

Зови ж, Любко, в поміч бога,

Нашой старості не муч:

Рушників шукай, небого!

Любка

(потупя глаза, кланяется)

У матері ж, дядьку, ключ. /167/

Крутий

За се слово, що сказала,

Спасибі, Любко, тобі!

Праця, значить, не пропала;

Ну, давай же руку мні,

(протянув руку. Скоро)

Давай руку і два слова:

Клянись Гриценька кохать

І скажи вже, що готова

Дружиною йому стать.

Любка протягивает обе руки.

Кулина

Нуте, Терешкович, вже годі

Вам так до неї приставать!

В дочки моєй немає волі:

Моє це діло лад давать.

Я за багатством не гонюся

І у той двір давать боюся,

Де люди, бач, нерівня нам:

Старий Мартин дуже багатий,

Почне їй бідній докоряти:

Яке ж життя їй буде там?

Наум

То вже дівці так судилось

За багатого ітить;

Може, тобі і не снилось,

Що Гриць може полюбить.

Крутий

А що хлопець він хороший,

То село все подтвердить;

Має він доволі грошей,

Тобі може пособить.

Наум

А за бідного оддавши,

Чим ти можеш наділить?

Нічого в себе не мавши,

Що ти будеш з ним робить? /168/

Кулина

Хіба ж мало тих найдуться,

Що крізь гроші сльози ллються,

І гірш бідного живе?

Гроші щастя не приносять;

Лучче бідність нехай зносить,

Ніж клясти буде мене.

Крутий

Ми давно вже говорили

Із Мартином об сьому,

Дармо б сюди не ходили,

Коли не вгодно се йому —

Уступить в рідню з тобою

На вибір волі їх віддать:

Гриць за твоєй дочкою

Готов зараз умирать.

Кулина

(пожимая плечами)

Коли ж правда, так і будь;

Тілько, чуєш, не забудь:

Не стану хусток я давать,

Поки не прийде сюди зять.

Крутий

(топнувши ногой, поет)

Тілько б лиха і біди!

Ей, Грицько, ходи сюди!

Спіши, сваха вже сокоче,

Побачити тебе хоче.

Явление 2-е

Те же и Гриць.

Гриць

(кланяясь)

Добривечір! Чи здорові?

Четвергом вітаю вас.

Не гроші, вівці, не корови /169/

Завели сюди всіх нас,

А личко біле, брови чорні,

Тиха вдача, стан моторний,

Я Любку вже давно кохаю

І одного прошу, бажаю:

Благословіте з нею нас!

Крутий

Тепер бачите, Кулино,

Як Гриць любить всей душой;

Любка буде з ним щаслива.

Чого ж спориться зо мной?

Наум

(показуя на плечо)

Вели вже рушників шукати

І ними нас перев’язати.

Крутий

А я тоді вже путь найду,

Та свата й сваху приведу.

Кулина

Да як би чого не було?

Крутий

Після чого?

Не бійся, тітко, не журися,

На мою совість положися.

Кулина

Прошу ж милості садиться,

Так старостам, як годиться.

Крутий

Чого там насухо сидіти

І на порожній стіл глядіти?

Став лиш пляшечку горілки,

За здоров’я вип’єм дівки.

Кулина достает бутылку водки, ставит закуску, потчует старостов, а Любка выходит. /170/

Крутий

(тихо к Науму)

Я казав тобі, Науме:

Мене держись, риба буде!

Гриць

Як поможе бог женитись,

То піду до вас учитись:

Де, що говорить,

Як у старости ходить.

Явление 3-е

Те же и Любка с девчатами.

Крутий

Знайте, дівки, що такеє,

Зачим тепера ви у нас!

Діло, бачите, не пустеє;

Не минуло б воно й вас.

Девушки

(в один голос)

В добрий час,

Щоб се нас

Хоть зараз

Не минуло.

Любка с матерью уходят, а прочие сидят молча.

Явление 4-е

Те же и Любка с матерью подносят на тарелке рушники. Гриць, получивши платок, кладет на тарелку несколько монет, а Наум с Крутнем в один голос:

Дай же, боже,

Усе гоже,

Дружно жити,

Не тужити,

Лиха і біди не знать

І волос сивих діждать!

Гриць и Любка кланяются. /171/

Кулина

Тепер, Терешкович,

сходіте,

Та сваху й свата

попросіте:

Нехай, будь ласкаві,

прийдуть

Та вкупі сватання приймуть.

Крутий перевязывается рушником, кланяется и уходит.

Наум

(к Грицю)

Да й ти, Грицьку, ще б сходив,

Сюди хлопців попросив

Вечір сей повеселить.

(Кулине)

Вони приймуться гуляти,

А нам чарку випивати —

Веселіше буде пить.

Гриць кланяется и уходит, а за ним и Любка с дружками.

Явление 5-е

Те же и дед с Горпиною.

Дед и Горпина

(в один голос)

Добрий вечір!

Кулина

Покорно дякувать!

(Целуется)

В добрий час!

Прошу вас

Тут у нас

Не стидиться

І садиться.

Мартин с Горпиною садятся. /172/

Дед

(осматривая сцену)

Що дав бог —

Ох, ох, ох!

Крутий

(тихо к деду)

Ей, Мартине, бережися!

За секрет кріпко держися:

Не споминай про Китай,

А то пропаде увесь чай!

Дед

(тихо Крутию)

Ну, як дядько там умре,

Погубить з честю і мене!

Кулина

Що? що? що?

Крутий

То хотів сказать про те,

Що не думав так достати

І рушники скоро взяти.

Дед

Еге-ге!

Явление 6-е

Те же и Любка с девчатами. Любка подходит к деду в целует.

Дед

(облизавшись, тихо к Науму)

Чи вуси мої почорніли?

Наум

Ні!

Дед

А щоки, певно, посвіжіли? /173/

Наум

Ні!

Дед

Але ж морщин, бачся, нема?

Наум

Чи не рішився ти ума?

Дед

Ні!

Наум

Так що ж се сталося тобі?

Дед

А те:

Коли б раніш вона родилась,

Годів з десяток хоч назад,

То б уже внуку не судилась, —

Мені достався б оцей клад.

Нема чого і говорити!

Ну, як такої не любити?

Укрутить серця хоч кому!

Тут і старий душі не вчує,

Вона без зілля причарує.

(Показав пальцем на лоб)

Не буде місця тут уму!

Явление 7-е

Те же и Гриць с парубками, кланяются и становятся в углу.

Крутий

А нуте, хлопці, по-козацьки

Ударте лишень гайдука,

По-простому, а не по-лядськи!

А ви, дівчата, гопака!

Ми ж будемо на те дивиться,

Як станете ви веселиться.

Гриць подходит к Любке, берет за руку, за ними следуют прочие. Музыка играет; затем начинается пение. Хор.

Конец