Действие третье

После ужина сидел Лопата на прилавке подле стола и разговаривал про хозяйство с сыном своим Грицем, сидевшим у стола по другую сторону. Служители их: иной шел на ночлег вести лошадей, другой собирался на завтрашний день чуть на заре ехать в поле, — и все вообще старались поспешать скорее укладываться спать.

Лопатиха сидела у печки на подмостке и вмешивалась почасту в разговор отца с сыном, решала более и скорее по могуществу своєму в быту их семейственном.

Явление 1-е

Коваль

(входит с своим сыном)

Добривечір вам! Чи ждали гостей?

Лопата

Хоч не ждали, а нічого з вами робить. Сідайте лишень, то будете гості!

(К жене).

Гей, стара, піднеси нам по чарці!

Коваль

Спасе біг! не турбуйся, куме Іване, мені до тебе діло єсть. Одівайся ж, да зараз!

Лопата встал с своего места и начал одеваться. /236/

Лопатиха

(начала Коваля спрашивать)

Що там такеє, що не хочеш сідать у нас в господі — да ніколи тобі так?..

Коваль

Не питай, Оксано, бо швидко постарієш!

Лопатиха

А одначе, чому б не сказати кумі?!

Коваль

Шкода, не вашого покрою, у мене ніяка кума не випитає.

Лопатиха

От який спесивий Коваль! Не знаю, якби я тобі жінка була, то...

(Качает головою).

Коваль

То-то й ба! Не всім приходиться по дудці вашій скакать.

Лопатиха

А вже б тобі б, Ковалю, годилось би поскакать!

Коваль

(усмехаясь и поглаживая свои усы)

Буде й для мене година... а тепер щось ніколи...

(К Лопате, который уже стоял одетый)

Ну ж, ходімо, куме!

(И оборотившись к сыну, разговаривающему с Грицем потихоньку во все это время)

Не забарися ж тут, Василю!

(Сам уходит с Лопатой вместе) /237/

Явление 2-е

Василь

(оставшись з Грицем, погромне стали разговаривать)

Як ти хоч думай, Грицю, а батько мій бажає... так я і рішився!..

Гриць

Біг зна — не одгадаєш!.. Жалко, що ти недовго молодиковав — нічого і згадовать!.. Уже ж я не швидко зав’яжу собі очі... хотілося б ще помандровать по світу.

(Поет)

Гей, мати, да не гай мене,

В далеку дорогу виряджай мене! (2)

Бо темна ж нічка, да невидная,

Голівонько ж моя бідная.

Кінь вороний спотикається,

Козаченьку да дрімається.

Пущу коня на долину,

А сам ляжу да й спочину.

Щасливая да годинонька,

Де ся взялась да дівчинонька.

І вирвала да травиченьку,

Да вдарила да по личеньку:

Вставай, козак, годі спати,

Твого коня хочуть турки взяти!

Коня візьмуть, другий буде,

Тебе зарубають, мені жаль буде!

Десь ти мене да, дівча, любиш,

Що ти мене рано так будиш?

Якби ж тебе да я не любила,

За тобою в степу й не бродила.

А тож тебе здавна я кохаю,

Добрую славу я зневажаю! (2)

В продолжение своей песни Гриць, расхаживая по избе, посматривал на задумавшегося Василя. Лопатиха ж, облокотившись рукою об комин и склонив голову свою, смотрела с материнской любовью на сына и плакала. /238/

Василь

(по окончании песни)

Да воно-то, Грицю, усе те добре, що тільки гаразд клеїться во всякім ділі; но як, боже сохрани, не так... то що тоді?

Гриць

Та вже ж більш копи лиха не буде! А хоч і більш — на те козак пив, бо гроші мав!

(Ходит по избе и призадумался об чем-то)

Як тая ще пісня співається?

(Поет)

Ой, у полі могила з вітром говорила:

Повій, вітре, буйнесенький, щоб я й не чорніла.

Ні вітер не віє, ні сонце не гріє,

Тільки в степу, край долини, трава зеленіє.

По долині річка — через річку кладка;

Не покидай, козаченьку, рідненького батька!

Бо як батька покинеш, то й сам загинеш,

Річенькою бистренькою за Дунай запливеш!

Бодай же та річка травою заросла,

Вона ж мене молодого за Дунай занесла!

Бодай же та річка риби не плодила,

Вона ж мене із ріднею навік розлучила!

(Окончив песню)

А що, Грицю, як тобі здається?

Гриць

(вздохнувши)

Ах, Василю, Василю! Я не знаю, а вже щось докучило на сім світі,., далебі, що нічого немає в йому доладного!

Василь

Що ж робить, Грицю! Дивись, батьки наші й вік зжили, не добувались до доладного. І нам господь то велить робити, що з діда, з прадіда, і бог зна відкіль /239/ ведеться!.. А тимчасом, пора і мені йти, щоб не дожидались.

(Идет к двери)

Гриць

Щаслива ж тобі дорога, Василю!

Василь

Спасибі, Грицю! Прощай!

(Уходит за дверь)

Явление 3-е

Лопатиха

(оставаясь с сыном)

Що ви, Грицю, з Василем розтабарювали? Да й про віщо такії пісні співали, що аж до сліз привели мене?..

Гриць

Нічого, здається мені, такого не говорили... А тільки Василь хвалився, що пішов сватать Пінчуківну!

Лопатиха

Чи справді? Бач, вражий Коваль і не сказав. От добре тепер Ковалисі, що вона діждалась невістку мать. А я ж то бідна да нещасливіша з усіх матерів!..

(Плачет)

Гриць

(подошедши к матери)

Мамо! ви своїм плачем серце мені роздираєте! /240/

Лопатиха

(все продолжает плакать)

Як же мені не плакати, коли ж ти, сину, не тільки не хочеш своїх родителів утішити... да й ще куди-то хочеш мандровать!..

Гриць

Да з чого ж це ви взяли?

Лопатиха

Бач, з чого! Я уже не маленька, щоб не розобрать отую мову і пісні, які ви з Василем цей вечір...

Гриць

Гай, гай, мамо, не так робиться, як чоловік думає або каже...

Лопатиха

Коли б то біг дав!.. Ти знаєш, сину, що ми вже з батьком твоїм недалеко до старості — хто нашу старість приголубить?..

Гриць

Що ж мені прикажете робить?

(Сам в неудовольствии расхаживает)

Лопатиха

Коли б ти, Грицю, послухав свою матір, то я б не знала б од радості, що й...

Гриць

Розкажіть, мамо, може, я і послухаюсь?

Лопатиха

Шкода дурно і слів тратить. Я знаю заздалегідь...

Гриць

Чому ж так? говоріть, мамо, усе готов для вас зробить. /241/

Лопатиха

Я знаю, що не зробиш. Одначе, хоч вислухай, Грицю! Колись недавнечко встрітилась з Гончарівною — яке-то дівча смирне да молоде! слова не випитаєш — так і красніє, і красніє!..

Гриць

Та тільки ж того!..

Лопатиха

А чого ж більше?.. От би у мене смирненька була невістка! Да що й казать, батько да мати її вік нажили — ніхто в селі нічого про них не скаже!..

Гриць

А Галя ж як останеться? Да що про те люди будуть говорить, як я з нею гуляв... На сих днях зайшов до неї... аж мені жалко стало, що їй нездоровиться чогось.

Лопатиха

(качая головою)

А треба дуже заходить?.. На її худобу багацько женихів найдеться. Да й сам подумай, Грицю, що мати ніяк не одпустить її в чужу сім’ю!.. А в прийми підеш ти — то як ми з батьком твоїм останемось?

(Гриць задумывается, а Лопатиха)

Недавнечко якось ми гуляли з Кугуткою вмісті, так вона так хвастається своєю дочкою, як писаною торбою.

(С лукавством)

І що Гриць, хоч би женився на Галі, то великої честі не приніс би, що на її Галю поповичі залицяються!..

(Усмехаясь)

Он чого ти стоїш, синку мій Грицю!

Гриць

(коего честолюбие обиделось, в неудовольствии)

Коли ж так, мамо, так завтра вам по правді скажу... а тепер пора спать!

(Сам уходит из избы) /242/

Явлениє 4-е

Утром уже Лопата с Гончаром, идучи, повстречались с войтом и, пригласивши его с собою, входят в избу к Лопате в перевязанных через плечо полотенцах.

Лопатиха

(только что оделась и убирала в избе)

Гончар

(входя)

Добридень вам, пайматко! Чи раді нам?

Лопатиха

(в удовольствии)

Просимо покорно! Сідайте, будьте ласкаві! Хто другий, а Гончар у мене предорогий гість!

(Усаживает Гончара, а вместе с ним и войта и подает на стол закуску и вино)

Лопата

(к жене)

Стара, бачиш?

(Указывает на полотенце, которым через плечо был повязан)

Оце ми засватали Коваленка на Пінчуківні. Та й нічого таїть — цілу ніч прогуляли. Прийшла очередь — мусив і я до себе просить гостей, од Пінчука до Коваля, а відтіль до мене...

Гончар

А там до мене підем!

(К Лопатихе)

Уже, будьте ласкаві, пайматко, не одкажітеся і ви!..

Лопатиха

З охотою, свате Ігнате!

(Пьет здоровье к нему) /243/

Нехай легко згадається твоїй Гончарисі Парасці! як би я хотіла буть її свахою!

Гончар

Дай бог, дай бог нашому теляті да вашого вовка пойматі!

Лопатиха

(с улыбкою)

Поймає, як тільки я захочу...

Гончар

Нічого казати, а воля ваша, пайматко, велике діло!

Лопатиха

(в самодовольствии)

Еге, так, свату Ігнате!

(Обращается к мужу)

Ми з своїм старим усе зробим!..

Лопата

Аже ж так!

Войт

Моє ж діло війтовське — в громаді без його не обійдуться... а як же де п’ють, то й війт не обійдеться, щоб там не буть. Ну ж, Лопатихо!

(Мигнул бровами и рукою)

Наговоритесь з Гончарем, а мені тяжко нудно: нащо, серце, дожидається?..

Лопатиха

(подходит к нему с вином)

Ох, прости, війте, далебі, що заговорилась...

Наливает ему три сряду, и войт осушивает, начал потом закусывать.

А те между тем разговором занимались то про се, то про другое, более ж о женитьбе Гриця. /244/

Войт

(закусивши порядочно и взял бутылку, еще несколько рюмок выпил. Слыша про желание Лопатихи женить сына своего на Гончаривнезапел)

Оженився навісний

Та взяв бісновату;

Та не знали, що робити —

Запалили хату.

Прочие начали смеяться с песни войта.

Лопатиха

Умора, а не війт наш!

Войт

(и себе с усмешкою)

Знає, де зимують раки...

Послышался шум у дверей.

Явление 5-е

И входят Коваль, Пинчук с женами своими и с Гончарихою.

Коваль

От і ми до гурту вашого...

(К Лопатихе)

Тепер, Оксано, і Коваль під дудку вашу поскаче!!.

Лопатиха

Бач, вражий Ковалю, а вчора і не сказав, чого за моїм приходив.

Начала с пришедшими женщинами здороваться. А Коваль и Пинчук присоединились к разговаривающим мужчинам. Лопатиха стала угощать новоприбывших гостей. И мало-помалу увеличивался разговор гостей и хозяев.

Коваль

Ну, слава богу, що я свого сина засватав, а то б так розбайдикувався б по улицям, що й пуття б з його не було б.

(Обращаясь к Лопате)

Ану ж і ти, куме Іване, щоб разом під вінець повести!.. /245/

Лопата

Не знаю, як стара моя скаже.

Лопатиха

(в самодовольствии)

А я дак знаю! навіщо нам далеко заганяться? от Гончар з Гончарихою не одкажуть свою Христю віддать за нашого Гриця!

Лопата

Про мене — аби Гриць і Гончари були согласні.

Гончар

(с женою)

Да ще й з пустими руками не одпустимо!..

Гончариха

(к Лопатихе)

Я вам, пайматочко, й не казала: колись наша Христечка гуляла на музиках з челяддю. От ніччю прислухаюсь, що це моя дитина крізь сон говорить. Аж воно, бідне, плаче і каже: як я завидую Галі, що вона з ним так сміло розговорює... Я думала з ким-то з ним — аж то до вашого Гриця діло доходить. Та вже й своєму — нічого не казала...

Пинчук

Так що ж, по рукам — да й старостів!..

Лопата

Про мене, аби Гриць...

Лопатиха

За все я берусь сама, зумію лучче тебе зробить, стариганю.

(К Гончарам)

Ждіте ж з неділі до себе старостів! /246/

Войт

Тільки не разом весілля справляйте, а то тяжко мені буде пить на двох разом...

Лопатиха

Не бійся, війте!

(Подносит ему рюмку)

Тоді вже не такої піднесу, а варенушки!

Войт

(выпивает рюмку)

Шкода, я зарікся варенуху пить. Після диявольської бесіди й досі голова болить.

Некоторые

Чи правда тому, пане війте, що люди кажуть, мов вас мороковало в оту темну ніч?

Войт

Якби не правда, то б даром не казали люди.

После того пошли разные толки между гостившими в избе Лопаты. Лопатиха ж еще принесла наливки для гостей, которые, раскуражившись, стали петь.

Ой, посіяв мужик да й у полі ячмінь;

Мужик каже ячмінь — жінка каже гречка!

Нехай, нехай, нехай, нехай буде гречка!

Не мов мені ні словечка, нехай буде гречка!

Да й уже ж той ячмінь да й у полі зійшов;

Мужик каже ячмінь — жінка каже гречка!

Нехай, нехай і т. д.

Да й уже ж той ячмінь да й у полі поспів;

Мужик каже ячмінь — жінка каже гречка!

Нех. і т. д.

Да й уже ж той ячмінь да в полі пожали;

Мужик каже ячмінь — жінка каже гречка!

Нех. і т. д.

Да й уже ж той ячмінь да з поля звозили;

Мужик каже ячмінь — жінка каже гречка!

Нех. і т. д. /247/

Да й уже ж той ячмінь да й помолотили;

Муж. і т. д.

Да й уже ж тот ячмінь в млині ізмололи;

Муж. і т. д.

Да уже ж з ячменю солоду зварили;

Муж. і т. д.

Да уже ж з солоду пива наробили;

Мужик каже пиво — жінка каже брага!

Нех. і т. д. — нехай буде брага!

Да на тоє пиво гостей наззивали,

Мужик каже гості — жінка каже люди!

Нехай, нехай, нехай, нехай будуть люди!

Не мов мені ні словечка, нехай же так буде!

По окончании песни собираются к Гончару идти в гости и, спустя несколько, уходят.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: