Діалектизми та жаргонізми

Діалектизми, як уже зазначалося, не входять до складу і літературної мови.

Вони характерні для мовлення осіб, переважно сільської місцевості, які не повністю оволоділи нормами літературної мови. Подекуди вживаються діалектизми в художніх творах, яким вони надають місцевого колориту, служать засобом правдивого змалювання пейзажів, життя і праці селян, ха­рактеру персонажів, особливостей їх мовлення. Наприклад: їх припрошували до столу, на гарячу ковбаску і на ітерниці (кров'янку) (Земляк); Та хіба матері до раювання? Вона вже свариться на мене очима: «Біжи борше!» (Стельмах).

Жаргонізми — це специфічні літературні і напівлітератур-ні слова і вирази, властиві мовленню певної соціальної чи про­фесійної групи людей — дворян, чиновників, купців, служи­телів релігії (у минулому), студентів, школярів, артистів, спортсменів тощо, наприклад: Мир дому сьому і всім живущим у ньому (Н.-Лев.) — застаріле попівське вітання-побажання; могорич, вилетіти в трубу (в мовленні купців), зрізатись, засипатись, плавати (на екзаменах), загоряти (простоювати)

та ін.

Різновидом жаргонізмів виступають арготизми — неліте­ратурні слова і сполучення слів, які в мовленні (арго) декласо­ваних елементів вживаються з умовним значенням, якого во­ни не мають у загальнонародній мові. Наприклад: карточка (в значенні обличчя), галстук (шибениця), фараон (поліцей­ський), лазити (красти), зав'язати (порвати із злочинним сві­том) тощо. Уживання арготизмів у звичайному мовленні не­припустиме. Вони засмічують наше мовлення, несумісні з його

146.

культурою. В той же час письменники зрідка використову­ють арготизми з метою характеристики персонажів або для створення гумористичного ефекту. Так, у романі І. Микитенка «Ранок» уже бувалий підліток-злодій Сашко «повчає» ще необізнаного із злодійством Марка: Якщо покажеш зеке (кміт­ливість) на простому ділі (крадіжці), буду воспитувать на ширмача (кишенькового злодія).

За певних обставин спілкування також уживаються:

а) варваризми — іншомовні слова (і звороти), що не ціл­ком відповідають нормам даної мови, не до кінця засвоєні нею, наприклад: авеню, клерк, денді, констебль, кюре, мадам, мосьє, мікадо, місіс, мулла, су, фрау, хобі і под.;

б) вульгаризми — грубі чи лайливі слова, не прийняті в літературній мові: морда, пика замість обличчя, здохнути замість померти і под.;

в) екзотизми — слова, що для нас незвичні, дивні, похо­дять з інших мов, часто маловідомих: аул, бай, бек, бешмет, гяур, зурна, паранжа, піала, яничар і под.

Жаргонізми, арготизми, варваризми, вульгаризми і екзо­тизми належать до вузьковживаної лексики і в багатьох ви­падках нечітко розрізняються між собою.

Завдання. І. Із «Словника іншомовних слів» чи «Словаря-справочни­ка лингвистических терминов» Д. Е. Розенталя і М. О. Теленкової випи­шіть тлумачення поданих слів-термінів.

Діалект, діалектизми, жаргон, жаргонізми, арго, арготиз­ми, варваризми, вульгаризми, екзотика, екзотизми.

II. Визначте, в якому з поданих уривків виділені слова є жаргоніз­мами, а в якому — арготизмами. Поясніть, з якою стилістичною метою їх вжито.

1. Дяк: Прощай, Туре, не плач. Прощайте і не терзайте серце в печалі по мені. Ми зустрінемось знову, бо дяк Гаври­ло в огні не горить, ібо імать душу возвишенну... Прощай, отрок (Корн.).

2. Хлопці побачили, що конвоїри минули тюрму і ведуть їх до вокзалу.— Та таке, що ви нам крутите голову. Кічу ми проминули і топаємо на бан (Мик.).

Запитання і завдання для повторення

1_Якими суспільними причинами зумовлюється членування лексики мови ^Іна різні стилістичні шари (групи)?

2. Чим відрізняються загальновживані слова від суспільно-політичних, виробничо-професійних, офіційно-ділових і специфічно побутових?

3. З'ясуйте, які специфічні ознаки емоційної лексики. jj.

4Які слова входять до складу просторічної лексики?

5. Які функції в художньо-літературних творах виконує вузьковживана ^лексика (діалектизми, жаргонізми, арготизми, варваризми, вульга­ризми, екзотизми)? Чи належать ці групи слів до лексики літературної мови?