Для вираження граматичних значень здебільшого використовуються такі мовні засоби: 1. Закінчення. Переважна більшість слів української мови — це слова змінювані, отже, мають закінчення. Тому закінченням найчастіше виражаються граматичні значення того самого слова. Наприклад, в іменниках планета, комета, ракета закінчення -а виражає такі граматичні значення: роду (жіночого), числа (однини), відмінка (називного). Закінчення -или у дієслові сидиш вказує на дійсний спосіб, теперішній час, другу особу й однину. Як бачимо, одним закінченням одночасно виражаються кілька граматичних значень. Кожне окреме закінчення є виявом окремої форми слова: скільки закінчень у слові, стільки і форм слова.
У багатьох словах засобом вираження граматичних значень виступає нульове закінчення, тобто матеріально не виражене. Це закінчення виділяється в якійсь одній формі слова при зіставленні її з усіма іншими формами, у яких закінчення матеріальне, зовнішнє, звукове. Наприклад, в іменнику фабрик (пор.: фабрика, фабрики, фабриці і т. д.) закінчення нульове, але воно вказує на число (множину) і відмінок (родовий).
2. Суфікси і префікси використовуються переважно для творення слів з новим лексичним значенням: дід — прадід, хід — вихід, писати (корінь пис-) — писар, пись-м-ен-ник; курс — курсант.
Однак суфікси і префікси можуть в окремих групах слів виконувати і суто граматичну функцію, тобто виражати тільки граматичні значення. Так, за допомогою суфікса -ш- (-іш-) утворюється вищий ступінь порівняння (дешевий — дешевший, червоний — червоніший), а префіксом най- виражається граматичне значення найвищого ступеня (дешевший — найдешевша, червоніший — найчервоніший). За допомогою суфікса "Л-, -в у дієсловах виражається граматичне значення минулого часу (бра-ла — бра-ло — бра-ли — брав); префікси часто використовуються для вираження граматичного значення Доконаного виду (благати — вблагати, екзаменувати — про-екзаменувати); в іменниках особливо поширені спеціальні Суфікси для вираження граматичного значення суб'єктивної оцінки (зменшеності, пестливості, згрубілості тощо); діти-нонька, сонечко, бджілочка, хлопчисько, гладуха, вітрище. wl Суфіксом одночасно може виражатися нове"-лексичне значення слова і значення граматичне: піч (жін. рід) — пічник ■ЧОл- рід), Вінниця — вінничанин, море — моряк.
189.
3. Чергування звуків. Самим тільки чергуванням звуків граматичні значення слова виражаються рідко, наприклад; схиляти (недок. вид) — схилити (док. вид), везти — возити, вмирати — вмерти, садити — сидіти — сісти. Звичайно, чергування звуків відіграє допоміжну роль у вираженні граматичних значень слова; основна роль належить закінченням, суфіксам і префіксам: перемога — перемозі, козак — козаче, рука — ручка, збирати — зібрати — зберу, зарядити — заряджати, мостити — вимощувати.
4. Суплетивізм. Так називається спосіб вираження граматичних значень у словах за допомогою слів з іншим звуковим складом: я (однина) — ми (множина); я (наз. відм.) —. мені (дав. відм.); гарний — кращий (вищий ступінь порівняння); погано — гірше; брати, говорити (недок. вид) — взяти, сказати (док. вид).
5. Службові слова. Прийменники, наприклад, цілком самостійно у незмінюваних словах та разом із закінченням у словах змінюваних виражають одне з граматичних значень тих слів, до яких приєднуються: до купе, до межі (род. відм.) — в купе, на межі (місц. відм.).
Сполучник і виражає граматичне значення єднальності {земля І небо), сполучник а — граматичне значення протиставлення {здібний, але ледачий) і т. д.
За допомогою частки б {би) виражається граматичне значення умовного способу: законспектувала б, працював би.
6. Наголос. Наприклад, іменники весни, голови, ріки мають граматичні значення родового відмінка та однини, а іменники весни, голови, ріки — граматичні значення множини і називного відмінка; так само наголосом розрізняються і виражаються різні граматичні значення в дієсловах: скликати, прислухатися (недок. вид) — скликати, прислухатися (док. вид).
7. Порядок слів. Цей спосіб вираження граматичних значень відіграє допоміжну роль, виявляє себе тільки в реченні, при наявності слів однакової граматичної форми. Наприклад, гнів, біль — іменники чолового роду, вжиті в однині. Якого ж вони відмінка? В реченні Гнів викликав біль іменник гнів перед дієсловом-присудком має граматичне значення називного відмінка і значення підмета (це також граматичне, точніше — синтаксичне значення), а іменник біль, оскільки ' стоїть після дієслова-присудка, має граматичні значення1 знахідного відмінка і додатка. Навпаки, в реченні Біль викликав гнів іменник біль уже набув граматичних значень називного відмінка і підмета, а гнів — знахідного відмінка і додатка.
Завдання. Спишіть подані слова. Визначте засоби (засіб) вираженні» граматичних значень.
190.
Античний, боцман, він — його, водопоєм, гноблення, де-Ь7,тирічка, електрощиток, жатка-самоскидка, з'ясовує, інженери, їстівний, кальмар, ламай, монополією, надморський, озера — озёра, осліпнути, прапрадіда, реквізуємо, сіро-зеленої, не травмуйте, укомплектований, цех-лабораторія.
Запитання і завдання для повторення
1. Що вивчає граматика? Які її розділи?
2. Що є спільного між граматичними значеннями і граматичними категоріями? Чим вони розрізняються?
3. У чому виявляється граматична форма слова?
4. Визначте характер взаємозв'язку між лексичним і граматичним значенням слова.
5.Схарактеризуйте засоби вираження граматичних значень слова.
191.