Правопис часток

Частки з іншими словами пишуться разом, окремо й через дефіс.

1. Частки аби-, де-, ані-, чи-, що-, як- із займенниками, прислівниками та іншими частинами мови пишуться разом: абихто, деякий, анітрохи, чимало, щонайкраще, якраз, чи­маленький, щоденник, якби, дедалі.

2. Частки будь-(-будь), -небудь, казна-, хтозна- у складі займенників і прислівників пишуться через дефіс: будь-що, де-небудь, казна-як, хтозна-який. Іноді ці частки, крім -не­будь, можуть писатися окремо (порівн.: будь з ким, хтозна в якому).

3. Частки -бо, -на, -таки, -то з.іншими словами пишуться через дефіс: іди-но, зробіть-бо, все-таки, як-от, тому-то. Якщо частка таки відокремлена від слова часткою ж або сто­їть перед словом, до якого відноситься, то дефіс не пишеться: все ж таки, таки принесіть. '

4. Частки би(б), же(ж), то, що з повнозначними словами пишуться окремо. Якщо ж вони входять до складу сполуч-

ників, то пишуться разом: щоб, абощо, немовбито, якщо, ні­би, ніж, атож.

5. Стверджувальні частки авжеж, атож, також, аякже пишуться як окреме слово.

Завдання. І. Прочитайте текст. Поясніть значення і правопис часток.

У той саме час злегенька скрипнули сінешні двері в Кат­риній хаті, випускаючи Пилипка надвір.

І який він радий, що прокинувся зарані, який веселий, що мати не чула, як він встав, узувся, одягся й вийшов. От якби йому так і вернутися, щоб мати ще спала. Він би ба­гаті приноси положив на столі, а сам приліг біля неї. Он уже й світ бовваніє надворі. Він вдає, що спить, а мати вже про­снулась. «Синочку! пора вставати»,— шепче вона йому тихо. А він мов не чує, ще дужче зажмурює свої очиці, потягається, наче й геть-то розіспався. «Бач, як міцно заснув,— дивується мати.— Поспи синку, поспи ще трохи, поки я приберусь»,— каже вона, злізаючи з печі. «А то де взялось?! — скрикнула ма­ти, взглядівши на столі хліб та ковбаси. А він схопився, ви­зирає з-за комина та давай реготати: «А що, мамо, злякався я вашого Морозенка?!» І fem миттю плигнув з печі на піл, з полу додолу. Мати його підхопила, пригорнула до себе. «От якби-то так сталося!»— запобігає вперед думкою Пилип-ко та, знай, налягає на ноги, поспішаючи до лісу.

(77. Мирний)

II. Перепишіть речення, розкриваючи дужки. З'ясуйте правила пра­вопису часток.

1. Полий цю яблуню — ад (же) вона із яблучками. (Не) хай (же) сад всесвітній устає там, де ридала мати на руїні (Рильськ.). 2. Як були ми малими і (ще), як збирались іти на край світу, ми любили вмиватись дощем, що (б) скоріше рости і міцніти (Тк.). 3. Я хотіла (б) людям для підмоги у кожну мить подати голос свій (Тк.). 4. Я тільки (що), друже, була на Дніпрі,— твоя Україна квітує (Нагн.). 5. Грім на вогненному списі злетів у вись і вибухнув над ними, і (хтозна) де осипав (ся) униз (Нагн.).

III. Перекладіть подані нижче частки українською мовою і складіть з ними речення. Порівняйте правопис часток в обох мовах.

Ведь, даже, ли, либо, кой, ка, только, вовсе не, разве, неужели.

§ 212. Значення і вживання часток не і ні

Основна функція часток не, ні — виражати заперечення. Наприклад: 1: Тільки те не зрадить серце, що любити по­клялось (Сос). 2. Ні, не клич мене, весно,— казала я їй, — не

чаруй і не ваб надаремне (Л. Укр.). Однак у значенні і вживан­ні цих часток є певні відмінності.

1. Частка не вживається зі словами всіх повнозначних частин мови. Частка не з присудком виражає повне запере­чення. Наприклад: Раз добром зігріте серце вік не прохолоне (Шевч.). Заперечення посилюється, коли частка не стоїть при заперечному займеннику або прислівнику: Зійде сонце, утру сльози, ніхто й не побачить (Шевч.). Часткове запере­чення частка не виражає тоді, коли відноситься до інших членів речення. Наприклад: 1. Не раз ми падали в нужді, та набирались знову сили (Нагн.). 2. Гори мої високії, не так і високі, як хороші, хорошії, блакитні здалека (Шевч.).

2. При подвійному вживанні частки не у дієслівному скла­деному присудку речення набуває стверджувального харак­теру. Наприклад: Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не любити (Сос).

3. Нерідко часткою не виражається не заперечення, а різ­ні смислові відтінки: узагальнення, побоювання, докір, схва­лення тощо. Наприклад: 1. Шопена вальс... Ну хто не грав його і хто не слухав (Рильськ.). 2. Хіба ти не впізнав мене, Пет­ре? — з плачем вимовила мати (Мирний).

4. Частка ні вживається для підсилення заперечення, ви­раженого часткою не. Наприклад: І. Стоять смереки магі­стральні, мов зустрічаючих ряди. Ні, не стоять, мов у доли­ну біжать за поїздом вогні (Нагн.). 2. Та не чули вже тих речей ні батько ні мати (Шевч.).

5. Частка ні входить до складу стійких словосполучень: ні се ні те, ні вдень ні вночі, ні туди ні сюди тощо.

6. Частка ні може виступати як еквівалент речення при заперечній відповіді на запитання. Наприклад: Потап спи­нив коняку. — Ви не замерзли?—- підійшов до баби. — Ні (Ко­цюб.).

7. Словотворчі частки не, ні (ані) виступають префікса­ми і надають словам нових, здебільшого протилежних зна­чень: недруг, нещастя, ніякий, ніде, ніщо.

Завдання. І. Прочитайте речення. Визначте функції часток не і ні. Поясніть правопис виділених слів.

1. Не кілометрами, а часом, болем своїх розтривожених ран вимірювали люди відстань до фронту. 2. Не раз і не два Воронцов ішов у бойових порядках піхоти, коли було скрутно, а іноді — коли й не зовсім скрутно. 3. Ми не дикі коні, щоб усе топтати,— з несподіваною різкістю відрубав Брянський.— Не такими нас ждуть. 4. Ні в чому не каюсь,— повторив у задумі Гай.— Нема в чому каятись. 5. Бійці поспішали до­сягти вершини і глянути вперед:, що там? Чи не рівнина, чи не степи? 6. Чи не привалить тут нас? — глянув котрийсь

365.

на стелю. 7. Хоча б цієї столиці не минути,— непокоївся сержант Козаков. 8. Страшнувато?—запитав Черниш.— Ні,— боєць покрутив головою (3 те. О. Гончара).

II. Перепишіть речення, вставляючи пропущені букви. Підкресліть частки, сформулюйте правила вживання часток не, ні.

1. Я була малою горда,— щоб н.. плакать, я сміялась.

2. Н.., я чую наше гасло! Ось воно все голосніше.

3. Чолон.. вінчали лавровії віти, тернів н.. скрашали н.. злото, н..квіти. 4. Н.., н.., мій друже, спи спокійно, я н.. скажу н... кому слів таємних (З те. Л. Українки).

1. Н.., сестро моя рідна!—говорить.— Так уже я звівся, що ан.. гніватись, ан.. жалкувати н.. на кого н.. маю! 2. А чо­му на весіллі н.. погуляти!—озвавсь Опанас Бобрик, узяв­шись у боки. 3. Тиміш дивиться, і так йому чогось мила ся щебетушечка, що очей з неї не., звів би. Слухав би н.. наслу­хався її тихого та любого щебетання! 4. Може, притомився, хлопче?— Н..,— одрізав та й знов іде мовчки (3 те. М. Вовч­ка).

III. Прочитайте речення. ЧЗипишіть виділені слова, поясніть їх будо­ву і значення.

1. Ніхто так Вітчизну не любить, як син трудової землі! (Сос). 2. Коли копають картоплю, ключ у горі журавли­ний рідною мовою кличе у невідомі краї (Рильськ.). 3. Коні ж бійців аніяк не хотіли стояти на місці (Тич.). 4. Незнайомий подививсь (в очах його щось тепле, чоловічне!), на мене гля­нув він ласкаво (Тич.). 5. Платон почав сильно гребти вес­лом. Видно, йому хотілося щось іще сказати, чимось пере­бити своє невдоволення (Довж.). 6. А ми давай спробуємо, одного потрусимо. Нікого ж нема. Ну, нікогісінько. — Ва-ривон ухопився за палицю і потягнув до себе ятір (Стель­мах). 7. Вересневе сонце непомітно зайшло за потріскані негусто хмари і зразу ж розіслало аж за ліс недобілені полот­на (Стельмах).

IV. Складіть речення із сполученнями не з руки, не зімкнути очей, не за горами, не вішати носа, не до лиця; ні в п'ять ні в десять, ні в світі, ні пари з уст, ні душі, ні на крок.

V. Прочитайте текст. Випишіть частки, розмістивши їх за поданою схемою:

		Формотворча чи	Місце частки в
Частка	Група за значенням	словотворча	реченні

Андрій ждав: ось-ось поїзд одірветься од річки й помчить кудись убік, через гори й ліси. Хай би отак ішов і йшов, ви­стукуючи колесами, погойдуючись, ніде не зупиняючись, хай би віз його далі й далі, аж до краю війни.

366.

Але війна не мала ні кінця, ні краю. Вона була скрізь, від війни не втікали — з нею боролись. Андрій не відмовляв­ся від боротьби: він став на цей шлях без примусу, добровіль­но. Однак відпочити від цього запеклого, смертельного по­єдинку він би не відмовився. Дев'ятнадцять років це ж так не­багато. В дев'ятнадцять років люди мають милуватися сонцем, а не битися за право глянути на нього бодай одним оком. В дев'ятнадцять років люди повинні мати право на життя, а не вмирати, як мухи, як квіти, збиті безжальними ударами слі­пої палиці перехожого.

(77. Загребельний)

Запитання і завдання для повторення

1. Поясніть, чому частка належить до службових слів.

2. Яка роль часток у реченні?

3. На які розряди поділяються частки і чому? Наведіть приклади,

4. З'ясуйте, як пишуться частки.

5. Чи завжди частка ні має заперечне значення?

6. З'ясуйте правила написання часток не, ні з різними частинами мови,

ЗВ'ЯЗКА § 213. Службова функція зв'язки бути

Слово бути виступає повнозначним дієсловом і простим присудком у реченні, якщо вживається у значенні «існувати», «знаходитися», «перебувати». Наприклад: 1. За Прутом була Туреччина (Коцюб.). 2. Вся молодь була на полі, бо якраз настали жнива (Л. Укр.).

В обох реченнях слово була вживається як дієслово і про­стий присудок, бо має лексичне значення: в першому реченні означає «знаходилась», у другому — «перебувала».

Слово бути в різних формах часу і способу (є, був, була, буде та ін.) може вживатися не як самостійне, повнозначне дієслово, а в службовій функції, тобто в ролі зв'язки. Напри­клад: Шура була викликана в штаб (Гончар). Слово була в цьому реченні — не власне дієслово, а тільки омонім до ньо­го, службове дієслово-зв'язка в іменному складеному присуд­ку (була викликана). Ця зв'язка виконує суто граматичну, функцію: не маючи лексичного значення, вона виражає тіль­ки граматичні значення, вказуючи на спосіб (дійсний), час (минулий), число (однину) і рід (жіночий), тобто зв'язка була виконує роль звичайних закінчень дієслова. Порівняймо: Шуру викликали в штаб — закінчення -и вказує на спосіб (дійсний), час (минулий) і число (множину).

367.

Зазначені функції зв'язка бути виконує і в усіх інших граматичних формах складеного присудка — в теперішньо­му часі (є), минулому часі і в умовному способі. Наприклад:

1. Дружба народів є наш заповіт (Тич.). 2. Були б і понині ми нижче трави, якби не Москва, не Росія (Піде).

Завдання. І. Встановіть, де форми дієслова бути вжито як прості дієслівні присудки, а де — як дієслівну зв'язку.

1. Андрійко був повновидий, ясноокий, кучерявий (Вовн.).

2. Андрійко тільки що був у школі. 3. Увечері я був у піонер­ському таборі. 4. Піонерський збір був проведений цікаво. 5. Так, я буду крізь сльози сміятись (Л. Укр.). 6. Сьогодні буду дома.

ВИГУКИ

§ 214. Поняття про вигуки

Вигуком називається особлива частина мови, до складу якої входять незмінні слова, що безпосередньо виражають наші почуття, емоції і волевиявлення, але не називають їх. Наприклад: 1. О, не даремно, ні, в степах гули гармати і лля-лась наша кров, і падали брати (Сос). 2. Ах, яка глибінь аль­това, наче в озері блакить (Тич.). Слова о, ах не мають лексич­ного і граматичного значення (роду, числа тощо): вигук о ви­ражає радість, ах — захоплення.

Від повнозначних частин мови вигуки відрізняються тим, що їм не властива номінативна функція (вони нікого і нічого не називають); морфологічно вигуки нерозкладні, не члену­ються на морфеми, вони незмінні, в своїй основній функції не виступають членами речення. На відміну від службових слів, вигуки не служать засобом граматичного зв'язку між словами, не пов'язуються граматично зі словами в реченні.

Досить часто вигуки виконують у мові роль еквівалентів речення (тобто можуть замінювати собою ціле речення) або прилягають до нього, надаючи висловленню емоційного за­барвлення. Наприклад: 1. Ур-ра! — гукають поранені воїни Великої Вітчизняної війни біля медсанбату (Довж.). 2. О, як бринить в дротах похмурий спів, як налітає вітер щохви-! линно, як сонце падає за темний пруг степів, за край землі

твоєї, Україно (Перв.). ,і

Вигук ура виражає радість, виступає еквівалентом речення; вигук о прилягає до речення і надає йому відтінку захоплен­ня. Часто одні й ті ж вигуки, залежно від інтонації, можуть виражати різні емоції.

368.

Деякі вигуки із значенням волевиявлення як самостійні висловлювання можуть підпорядковувати собі інші сло­ва. Наприклад: спасибі вам! ну тебе! так його! геть від мене!

Вигуки можуть переходити в повнозначні слова, і тоді во­ни виступають членами речення. Наприклад: Заридала Кате­рина та бух йому в ноги (Шевч.). Тут бух — присудок (пор.: бухнула).

Вигуки вживаються в живій розмовній мові, поезії, рід­ше — в прозі. їх значення часто залежить від інтонації; у багатьох випадках вигуки супроводяться і увиразнюються жестами та мімікою.

Вигуки слід відмежовувати від омонімічних часток о, ой, ех, ну та ін. Різниця між ними полягає в тому, що вигуки виражають різні почуття, емоції, а частки надають лише пев­ного емоційного відтінку словам або реченню. Наприклад:

1. Ой, виріжуть нам виноградники, дощенту виріжуть, анти­христи! — голосила якась баба (Коцюб.). 2. З тривогою — ой же смішно — з тривогою — ну й чудна! (Тич.). У першому реченні вигук ой виражає тривогу, застереження, тобто емо­ційний стан. У другому частки ой, ну надають словам смішно, чудна іронічно-жартівливого відтінку.

Завдання. І. Виразно прочитайте речення. Знайдіть вигуки й одно­звучні з ними частки, поясніть їх значення.

I. Ах, нікого так я не люблю, як вітра-вітровіння (Тич.).

2. Ой, який же день багатий, бо прекрасне він несе! (Тич.).

3. О, за це молодець!— похвалить батько.— Отакий і рости, сину, цікавий до всього: життя треба знати (Гол.). 4. О, якби-то я міг повернути неповторную юність мою (Сос). 5. Ой діб­рово — темний гаю! Тебе одягає тричі на рік (Шевч.). 6. Ми-дайлику, Михайлику, го-ов!— наспівно обізвався біля верб Любин голос (Стельмах). 7. Ач, утекла!...— мовить він голосно.— Ген-ген уже... за горою... Ну, та й дівчина ж! (Мирний). 8. Ет,— аж лоб зморщив Кирило,— без діла мені чоломкання те (Тесл.). 9. Гей ти, доле моя, хоч тепер обізвись! (Сос).

II. Випишіть з поезій М. Т. Рильського, П. Г. Тичини, В. М. Сосюрн десять речень з вигуками о, ой, ну, ех, ох.