Слова, що відтворюють крики тварин, птахів, звуки і шуми природи, називають звуконаслідувальними: ку-ку! гав! гуп-гуп! брязь! дзень! шу-шу! Ці слова умовно наближено пе-радають різні звуки і шуми: 1. Тью-і, пгі-'-і... Ні, зовсім не так. Трйю-тіх-тіх... (Коцюб.). 2. Гу-гу-гу-у!—застогнав пугач серед лісу (Мирний). 3. Хтось бив праником по шматтю: апть, апть, апть (Тют.). Звуконаслідувальні слова примикають до вигуків, бо вони теж не мають номінативної функції (нікого й нічого не називають) і морфологічної будови.
371.
З вигуками їх зближає також характер звукового оформлення.
Однак звуконаслідувальні слова, на відміну від вигуків, не виражають ні емоцій, ні волевиявлень. Вони майже не залежать від інтонації і зовсім не пов'язані з мімікою та жестами.
Звуконаслідувальні слова часто вживаються в ролі іменників (субстантивуються) і в реченні можуть виконувати функції членів речення (підмета, додатка, особливо часто присудка). Наприклад: 1. Те «хха» зупинило його серед хати (Коцюб.). 2. Протягли своє «ку-ку-рі-ку» горлаті півні (Мирний).
|
|
Звуконаслідувальні слова, як і вигуки, служать для творення іменників і дієслів: дзенькіт, дзенькати; квакання, квакати; гупання, гупати тощо.
Завдання. І. Прочитайте речення. Визначте, чиї звуки передають звуконаслідувальні слова.
I. Дзелень, дзелень!..— забило на вежі, видко, дев'яту годину (Гол.). 2. Кар!—- тривожно заскрипів птах і витягнув посивілу шию (Стельмах). 3. Т*сс!— хтось іззаду. І стихло (Гол.). 4. Іду. Коли чую: кулемет як засокоче: со-ко-ко-ко. А потім гармата як ревне: гур-гур! А земля — хилить, хилить. Ну, хоч і не страшно мені, а покотився галушкою в рів (Стельмах). 5. От один із тих посланців: «Кахи!» Кожум'яка жахнувся, а дванадцять кож тільки трісь, трісь! (Нар. те.). 6. Як увійдем у волячо-коров'ячо-овечу половину, так саме тобі: Му-у-у! Бе-е-е! Ме-е-е (Вишня). 7. Брязь!... дзень!... брязь!... дзень!... Валка рушила (Мирний).
II. Введіть подані звуконаслідувальні слова в речення, щоб вони виконували функції підмета, присудка чи додатка.
Трах-тарах, бух, хлоп, хлюп, няв, кап-кап, ха-ха-ха, дзелень, і-га-га!
III. На основі власних спостережень складіть розповідь про життя літнього лісу чи поля, вживаючи звуконаслідувальні слова.
§ 217, Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках
Вигуки, що повторюються або вимовляються протяжно, пишуться через дефіс. Наприклад: \. А то що? Ну-ну! Чого ж ти замовк? (Кроп.). 2. Цю-цю, скажені, схаменіться (Шевч.).
Після вигуку ставиться кома або знак оклику. Наприклад: Бачив Хо таких, ох, бачив (Коцюб.); Аж ген іздалеку у відповідь почулося: го-ов! (Тич.).
Примітка. Вигук ой може не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер. Наприклад: Ой дощів мені треба, дощів, а не поту, бо той піт прилипа до брудної сорочки, як плугатар кінчає роботу (тич.).
|
|
Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання. Наприклад: Гей ти, поле колоскове, молодість моя (Сос).
0, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ним пов'язані інтонаційно, виступають у ролі часток і комою не виділяються. Наприклад: Ой Музо! Ся пісня двусічна, мов зброя, і будить одвагу, й жалю завдає (Л. Укр.).
Після вигуків, що стоять на початку речення і вимовляються з виразною окличною інтонацією, ставиться знак оклику. Знак оклику ставиться і після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень. Наприклад: 1. А-а! Орлюк? — раптом з'явився на дверях командуючий і привітно посміхнувся сержантові (Довж.). 2. Здрастуй! — кажу. — Не знаєш, тут старшина? (Тесл.).
Якщо вигук, який стоїть у середині речення, вимовляється з підсиленням, після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з малої букви. Наприклад: 1. А ми! хе! хе! а ми жонаті (Шевч.). 2. Коли тут — лихо мені тяжке! — рознедужався Павло мій (Вовч.).
Завдання. І. Перепишіть речення, вставляючи розділові знаки. Поясніть значення вигуків о, ой.
1. О мій день золоторунний! Місто це а чи село? (Сос). 2. О вічне людське серце сказав комісар Данило ідучи до свого дому (Янов.). 3. Ой глядіть знову іскорка блисне ти занадто палка моя пісне (Л. Укр.). 4. Ой повірите аж наче жаром сипонуло по спині (Довж.). 5. Ой пташечко голубонько Соломія сплескує руками Нема в тебе кубелечка Ніде тобі сістоньки (Довж.). 6. Ой ви ночі Донеччини сині і розлука і сльози вночі (Сос). 7. О скільки вас в бою шаленім за нас за Комуну лягло (Сос).
II. Складіть речення з вигуками ой, о, ох, ах, щоб вони виражали радість, захоплення, здивування; жаль, біль, страх.
III. Складіть речення з поданими вигуковими фразеологізмами.
Ось воно що, от тобі й раз, ось тобі й на, хай йому цур, була не була, так його.
373.
Запитання і завдання для повторення
1. Яку функцію в мові виконує дієслово бути?
2. Чим відрізняються вигуки від повнозначних і службових слів?
3. Яку роль вигуки виконують у мові?
4. Розкажіть про особливості вживання і правопису вигуків. Наведіть приклади.
5. З якою метою вживаються звуконаслідувальні слова? Наведіть приклади.