Директорові, генералові, слюсареві, завідувачеві, газетяреві

коневі, горобцеві, носієві;

Б) назви неістот мають переважно закінчення -у: дубу, столу,

Мосту, суду, заводу, краю (але може бути також: дубові, заводові,

Краєві).

Якщо особа називається кількома іменниками, то закінчення,

Щоб уникнути одноманітності, чергуються: ректорові Кривенку

І.В., Петренку Іванові Михайловичу, службовцеві Шевчуку,

Начальникові відділу фінансів Петруку О.І.

Але тільки закінчення -у мають ті власні назви, у яких є

Суфікси -ов-, -ев-: Києву, Львову, Харкову, Каневу, Глібову,

Щоголеву.

3. У знахідному відмінку однини:

а) назви істот мають таку форму, як у родовому відмінку:

бачу здобувача, секретаря, слухача, проректора;

Б) назви неістот мають звичайно таку форму, як у називному

Відмінку: бачу завод, університет, папір, алюміній, хліб; але деякі

Назви неістот, що називають чітко окреслені предмети, частіше

Мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу стола, олівця,

Ножа, плуга, дуба, листа, зуба, носа.

В орудному відмінку однини іменники звичайно мають

закінчення -ом (тверда група) та -ем (м’яка й мішана групи):

Сином, начальником, кобзарем, завідувачем, сторожем, Львовом,

Гайсином.

Як виняток, прізвища з прикметниковими суфіксами -ов, -ев,

Та -ін, -ин мають у цьому відмінку закінчення -им: Глібовим,

Прокоф’євим, Шепкіним, Пущиним, (але в прізвищах без такого

Суфікса: Литвином, Волошином, Кармазином, Дарвіном; у назвах

Населених пунктів: Черніговом, Батурином).

У місцевому відмінку однини спостерігається така

закономірність:

А) назви істот мають переважно закінчення -ові, -еві: при

президентові, слухачеві, водієві, на вовкові, коневі;

б) назви неістот з кінцевим -к мають переважно закінчення -у:

У ліску, кутку, будинку, полку, літаку, Донецьку, на візку, містку,

Рушнику, Печерську; а також під наголосом: на шляху, снігу,

Льоду, у степу, яру, бору, диму, соку, бою, краю (і краї), гаю (і

гаї), лісу (і лісі);

В) інші назви неістот мають переважно закінчення -і: на ди-

Вані, возі, автомобілі, вокзалі, камені, у музеї, лісі, Києві, Вашинг-

Тоні; причому кінцеві г, к, х перед закінченням -і чергуються із

з, ц, с: на порозі, в універмазі, на боці, у русі;

Г) назви неістот з прийменником по при позначенні місця

Мають переважно закінчення -у: по Києву, двору, інституту,

Світу (і світі), Дніпру (і Дніпрі).

6. У кличному відмінку однини:

А) більшість іменників м’якої групи, іменників твердої групи

На -к, мішаної на шиплячий та деякі інші мають, як правило,

Закінчення -у: добродію, вчителю, лікарю, Василю, Юрію,

Андрію, Віталію, батьку, товаришу, читачу, тату, сину, Олегу;

Б) інші іменники мають закінчення -е: брате, хлопче,

Майстре, друже, козаче, Іване, Олександре, Петре.