(по Н. Кондратьєву, Й. Шумпетеру, К. Фрімену)
Довгі хвилі/цикли | Стан науки й освіти | Інфраструктура | Універсальний дешевий ресурс | ||
Період | Характеристика циклу | Транспорт і зв'язок | енергія | ||
Перший: 1780 – 1840 рр. | Промислова революція: фабричне виробництво текстилю | Навчання на робочому місці, університети й наукові суспільства | Канали й ґрунтові дороги | Гідроенергія | Бавовна |
Другий: 1840 – 1890 рр. | Цикл пари й залізниць | Масова початкова освіта, перші технічні вузи, інженери | Залізниці, телефон | Електрика | Сталь |
Третій: 1890 – 1940 рр. | Цикл автомобілів і синтетичних матеріалів | Бурхливий ріст у корпораціях і держсекторі, масовий доступ до вищої освіти | Автостради, авіалінії, радіо й телебачення | Нафта | Нафта, пластмаси |
П'ятий: 1990 –? | Комп'ютерна революція | Глобальні наукові мережі, довічна освіта і професійний навчання | Інформаційні мережі, Інтернет | Газ, нафта | Мікроелектроніка |
Інноваційні процеси Кондратьєв пов'язує із трьома типами кон'юнктурної рівноваги (нерівноваги) і, відповідно, виділяє три 3 типи хвиль:
|
|
- короткі (3 роки) – нерівновага першого порядку пов'язана з незбалансованістю ринкового попиту та пропозиції;
- середні (15 років) – нерівновага 2-го порядку – долається переливом капіталу в нове обладнання, машини, модернізацію виробництва;
- довгі (60 років) – долається зміною виробничої структури, сировинної бази, джерел енергії…
Основною закономірністю великих циклів Кондратьєв вважав науково-технічні винаходи, відкриття, зміни технологічного укладу (техніко-економічної парадигми).
Технологічний уклад – характеризується єдиним технічним рівнем складових його виробництва, пов’язаних вертикальними й горизонтальними потоками якісно однорідних ресурсів, які опираються на загальний науково-технічний потенціал і певні технології. У рамках технологічного укладу формується певна техніко-економічна парадигма. Техніко-економічна парадигма – домінуюча область вирішення проблем, додаток домінуючих процедур і методів, сукупність принципів, що випливають із досягнутого рівня наукових знань.
Життєвий цикл технологічного укладу ділиться на 3 фази:
1) 1-я фаза – зародження й формування нового технологічного укладу в попередньому;
2) 2-я фаза – структурна перебудова економіки на базі нової технології виробництва з домінуванням певного технологічного укладу;
3) 3-я фаза – фаза зрілості – поступове згасання й відмирання старого технологічного укладу.
Ядром технологічного укладу є базові (радикальні технології) – принципово нові технології, які створені на базі раніше невідомих законів і закономірностей, відкриттів, які докорінно змінюють виробництво різних видів діяльності в суспільстві. Відповідно до історичної періодизації виділяють наступні базові технології: парові й текстильні машини; залізниці, электро-телеграф; телефон, забезпечення електроенергією, хімічна промисловість; освоєння космосу, повітряний транспорт, телебачення; техніка обробки інформації, мікроелектроніка, лазерна техніка.
|
|
Характерною рисою сучасного циклічного розвитку є його прискорення (прогнозується, що теперішній цикл протриває з 1990 по 2020 р.), а саме скорочення до 30 років, що пов'язане зі скороченням строку між відкриттям і впровадженням нової ідеї в виробництво.
Період від моменту винаходу фотографії до її впровадження склав 112 років, транзистор – 5 років, сонячної батарейки – 3 роки.
Сучасний інноваційний процес перебуває на початку 5-го великого циклу. Основними його характеристиками є:
- комп'ютерна революція;
- формування глобальних науково-дослідних мереж;
- швидке поширення інтернет-технологій;
- соціальна й екологічна націленість технологій (генетичні методи лікування, методи природоохоронної діяльності).