Поняття диференціації навчання і виховання дошкільнят

Врахування індивідуальних особливостей учнів здійснюється шляхом диференціації навчального процесу.

Диференціація – процес та результат створення відмінностей між частинами освітньої системи. Сам термін диференціація в перекладі з лат мови означає подія відмінність, розчленування, розшарування цілого на частини. Диференціація в умовах пед. процесу має на меті досягнення кожною дитиною пед. цілей, забезпечення засвоєння основ програми усіма дітьми, дає можливість використовувати одноразово завдання різної складності та поступовий перехід від незнання до знання.

Поділ на такі групи:

1) Учні з дуже високими навчальними можливостями

2) Учні з високим рівнем навчальних можливостей

3) Учні із середнім рівнем навч можливостей

4) З низьким рівнем навч можливостей.

На даному етапі

- Диференціація здійснюється фрагментарно і ситуаційно;

- У більшості випадків диференціація зводиться до додаткових занять чи однотипних завдань;

- Основою диференціації навчання виступають результати успішності вихованців;

- Диференціація навчання зводиться лише до варіювання завдань за об’ємом, складністю;

- Диференційоване навчання не забезпечує формування індивідуального стилю;

- Організація виховної діяльності визначається переважно інтуїцією викладача, а не науково – обґрунтованою концепцією диференціації.

Поділ дітей на групи при диференціації.

1)Учні з дуже високими навчальними можливостями.;

2) Учні з високим рівнем навчальних можливостей;

3) Учні із середніми навчальними можливостями;

4)Учні з низькими навчальними можливостями.