Основні битви 1916 р

а)Верденська битва. Це була одна з найкривавіших битв Першої світової війни, недарма її ще називають «верденською м’ясорубкою». Тривала вона від 21 лютого по 18 грудня 1916 р. Німецьке командування розраховувало прорвати оборону союзників під Верденом блискавичною атакою і зосередило там величезні сили. Німці розгорнули 1204 гармати, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеро статів. В артилерії вони переважали французів у 5,5 раза. Зосередження такої кількості артилерії під час наступу було здійснено вперше за час війни. Для цього малися всі підстави, оскільки Верденський укріплений район було обладнано чи сленними траншеями, шанцями, ходами сполучень, частину з яких було споруджено з бетону. Оборону тримали 11 французьких дивізій з 632 гарматами.

Об’єктом наступу став Верденський виступ, що прикривав шлях до Парижа і слугував опорою для Західного фронту. 21 лютого після 9-годинної артилерійської підготовки, коли,здавалося б, на лінії оборони загинуло все живе, кайзерівські війська пішли в атаку.

Одначе французи зустріли їх інтенсивним вогнем. За 70 днів (лютий–квітень) крово-

пролитних боїв німці просунулися лише на 7 км. «Верденська м’ясорубка» перемолола

майже 120 дивізій, з них 69 французьких і 50 німецьких. Але ні ті, ні ті не домоглися

переваги. Французи трималися стійко і, зрештою, до кінця року відвоювали всі території, захоплені німцями навесні. Втрати з обох боків сягнули 1 млн солдатів та офі-

церів.

б)Брусиловський прорив російської армії. Відповідно до вимог союзників, які прагну-

ли ослабити німців під Верденом, війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова перейшли в наступ. Прорив австро-німецьої оборони здійснювався на фронті завдовжки 480 км у кількох місцях. Було визволено частину Галичини, Волині з м. Луцьк та Буковину з м. Чернівці. Вся операція тривала з 4 червня по 13 серпня 1916 р.

Становище австро-німецьких військ на Східному фронті одразу стало надзвичайно серйозним. Сюди було перекинуто частину німецьких дивізій із заходу. За словами сучасного французького воєнного історика Прійяра, «прорив німецького фронту російськими військами під Луцьком у червні 1916 р. змусив німецьке командування пере кинути частину військ з-під Вердена на Східний фронт. Після цього гострота

боїв під Верденом зменшилася, це дало змогу французьким військам

створити необхідні рубежі для контрударів великих масштабів...». Проте розтягнутість комунікацій і брак боєприпасів перешкодили подальшому наступові російських військ. Вичерпавши всі резерви, вони перейшли до оборони.

Успіхи союзників у битві під Верденом і в Галичині спонукали Румунію вступити у війну на боці Антанти. 27 сер пня 1916 р. Румунський уряд оголосив війну Центральним державам. Одначе невдовзі її армію було розгромлено, а більшу частину території, зі столицею Бухарестом і нафтовими родовищами, окупували австро-німецькі війська.

в)Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі. 1 липня 1916 р. англо-французькі з’єднання під прикриттям авіації та за сильної артилерійської підтримки почали наступ на р. Соммі.

Ця операція була складовою частиною загального стра тегічного плану

Антанти на 1916 р. У її проведенні брали участь 45 % загальної кількості

англо-французьких сил на Західному фронті.

Цікаво, що, виходячи з досвіду 1915 р., операція на р. Соммі планувалася як «тяжка й довготривала битва». Вона готувалася понад п’ять місяців, дуже ретельно і з великим розмахом. Операція втягнула в орбіту 150 дивізій, до 10 тис. гармат, 1 тис. літаків та багато інших видів зброї. Битва на р. Соммі тривала з 1 липня по 18 листопада 1916 р. і засвідчила перевагу англо-французької техніки, що було ознакою виснаження Німеччини.

Стратегічна ініціатива переходила до Антанти. У цій битві німці втратили до 538 тис., французи – 341 тис., англійці – 453 тис. вояків.

Цікаво, що у вересні 1916 р. англійці вперше викорис тали танки; це справило величезний ефект – як воєнний, так і психологічний. Танки тоді були 8,1 м завдовжки, 4,1 м завширшки, 2,5 м заввишки. Середня швидкість ста новила 3,7 км/год, запас ходу – 19 км. Температура всередині машини сягала +70 С.

Під час наступу 15 вересня 5 танків загрузли в болоті, 9 відстали через несправності, до німецьких окопів доїхали 18. «Металеві страхіття прасували окопи, розстрілювали очманілу від жаху піхоту, рвали колючий дріт, самі залишаючись невразливими для кулеметного вогню ворога», – писав свідок тієї події.

У 1917 р. танки вже використовувались англійцями та французами досить широко. Наприкінці війни Велика Британія та Франція мали понад 7 тис. танків. Німеччина тільки 1917 р. приступила до їх створення і мала під кінець війни близько 70 машин.

г)Підводна війна. Підводна війна розпочалася ще 1914 р., коли англійці встановили морську блокаду Німеччини. Для здійснення блокади вони використали великі крейсерські сили. Тоді Німеччина почала за допомогою підводних човнів топити ворожі кораблі. Вже у вересні - жовтні 1914 р. німецькі підводні човни потопили 5 британських крейсерів, під водний човен, кілька торгових суден і десятки риболовецьких

траулерів. Престижу англійського флоту було завдано відчутного удару.

У 1915 р. німці розгорнули підводну блокаду Британії. 18 лютого 1915 р.

німецьке командування офіційно оголосило, що води, які омивають Англію та Ірландію, вважаються воєнною зоною, тому будь-яке судно, зустрінуте в цих водах, підлягатиме знищенню. Незважаючи на протести США та інших нейтральних країн з приводу грубого порушення прин ципів нейтрального судноплавства, німецькі човни вже 18 лютого вдалися до активних дій.

Особливе обурення у світі викликав той факт, що 7 травня 1915 р. німецький підводний човен потопив англійський трансатлантичний лайнер,що йшов зі США до Англії. На його борту було 1959 па сажирів, серед яких 440 жінок і дітей. Врятувати пощасти ло лишеь761. Після цього уряд США та уряди інших країн почали вимагати від

уряду Німеччини не допускати більше подібних випадків. Кайзер видав наказ, який забороняв дії проти пасажирських суден, але морське командування продовжувало топити всі судна поспіль.

У 1916 р. підводна війна тривала, і головним завданням Німеччина вважала будівництво підводних човнів. Після Ютландської морської битви 31 травня – 1 червня 1916 р., в якій німецький флот зазнав поразки, командування дійшло висновку, що не зможе зрівняти сили свого флоту з англійським. Тому з 1 лютого 1917 р. розпочалася необмежена підводна війна.

Отже, в 1915–1916 рр. жодна з воюючих сторін не спромоглася схилити шальки терезів на свій бік, хоча поступово країни Антанти накопичували сили для вирішальних боїв.