Події 1917–1918 рр

а)Вихід Росії з війни. Перша світова війна стала суворим випробуванням для Росії. Значну частину країни було окуповано ворогом, внаслідок чого загальні втрати промислового потенціалу досягли 20 %. У 1917 р. війна коштувала Росії 30 млрд крб., 1/3 цих витрат становили закордонні

кредити. Величезні маси населення недоїдали, голодували. Становище трудящих дедалі гіршало, класові суперечності поглиблювались.

Усе це зумовило піднесення революційної активності трудящих, які в лютому 1917 р. спромоглися скинути царя, ліквідувати самодержавний лад і проголосити парламентську республіку. Владу в країні здійснював Тимчасовий уряд, який продовжував війну, проте більшовицький переворот у жовтні 1917 р. зумовив вихід Росії з війни, оскільки, захопивши владу, більшовики оголосили «мир без анексій і контрибуцій», тобто без

територіальних надбань та без грошової компенсації за втрати.

5 грудня 1917 р. між Росією та Центральними держава ми було підписано перемир’я і розпочато мирні переговори. Під час переговорів більшовики були змушені визнати незалежність УНР, яка 9 лютого 1918 р. уклала мирну угоду із союзом Центральних держав, пристати нависунуті австро-німецькі вимоги і поступитися величезними терито-

ріями (Польща, Прибалтика, Фінляндія, Україна, Дон), віддати німцям

Чорноморський флот.

За умовами миру, підписаного у Брест-Литовську 3 бере зня 1918 р., німці окупували понад 1 млн кв. км території колишньої Російської імперії, на якій проживало 62 млн осіб, видобувалося 3/4 російської залізної руди і вугілля, розміщу валося 1/2 її промислового потенціалу, 1/3 посівних площ. Такою ціною більшовицька Росія вийшла з війни.

Коли на Заході дізналися про підписання сепаратного миру й односторонній вихід Росії з війни, лідери Великої Британії та Франції були в стані, близькому до розпачу. Німецька сторона вважала, що тепер,нарешті, зможе за безпечити собі перемогу в Європі.

б)Вступ у війну США. 6 квітня 1917 р. Сполучені Штати оголосили війну Німеччині; остання велика держава, що не брала участі у війні, відмовилася від політики нейтралітету. Приводом до цього стала необмежена підводна війна, яку вела Німеччина проти нейтральних, у тому числі й американських, цивільних суден. А от справжні причини вступу США у війну саме в той час були набагато глибшими.

По-перше, американські правлячі кола надавали велику матеріальну допомогу країнам Антанти, що приносило США величезні прибутки.

Поразка Великої Британії та Франції у війні завдала б американським корпораціям величезних збитків.

Другою причиною було те, що в разі поразки Антанти Німеччина перетворювалася на найбільш небезпечного й могутнього конкурента. Крім того, в плани США входило послаблення Японії – суперниці на Далекому Сході.

Третя причина вступу Сполучених Штатів у війну саме 1917 р. полягала в тому, що громадськість цієї країни була налаштована пацифістськи, тобто проти війни. Різку анти воєнну позицію займали профспілки, різні товариства, клуби, асоціації. Президент змушений був дуже обережно вести підготовку до війни, і тільки варварські дії німецького

підводного флоту щодо цивільних суден схилили громадськість США до думки про необхідність покарати Німеччину.

Американська армія чисельно була невеликою, але добре озброєною й підготовленою. Військово-морський флот на початку війни налічував 197 кораблів. Американський уряд вирішив надіслати свої війська до Європи лише влітку 1917 р. Проте воювали американці хоробро.

в)Воєнні дії на Західному фронті. На початку 1917 р. збройні сили Німеччини потребува ли поповнень, однак їх не було – людські ресурси вияви лися повністю вичерпаними. Наступальний потенціал військ ослаб. Після поразки у морських битвах німецький флот відійшов під захист своїх берегових укріплень. Надалі Німеччина вдавалася до підводної війни. Її жертвами стали тисячі моряків.

Союзники спробували перейти в наступ проти німецьких військ і взяти штурмом лінію Зігфріда, або, як її тоді називали, «лінію Гінденбурга», але оборонна стратегія Гінденбурга виправдала себе. Німці знову завдали союзникам величезних втрат (400 тис. вояків), тоді як німецькі втрати становили 250 тис.

16 квітня 1917 р. війська Антанти підготували наступ у районі м. Арраса. Німеччина передбачливо відвела свої війська, а позиції замінувала.Англійці й французи потрапили на мінні поля й під артилерійський обстріл. Цей наступ обійшовся їм у 280 тис. убитими.

Бої точилися також на території Італії, але для неї були безуспішними.Під Капоретто італійці втратили 130 тис. убитими й пораненими та близько 300 тис. полоненими. Лише терміново перекинуті з Ніцци 14 англійських і французьких дивізій запобігли виходу Італії з війни і стабілізували фронт. Антанта мала здобутки лише на Близькому Сході, де англійські війська зайняли Багдад і вигнали німецькі армії з колоній Східної

Африки.

На Східному фронті російські війська зазнали поразки насамперед че-

рез те, що солдати відмовлялися воювати.

г)Поразка Німеччини та її союзників. У середині березня 1918 р.німецьке командування зосередило на Західному фронті 193 піхотні дивізії, в тому числі й ті, що були перекинуті зі Східного фронту. Їх підтримувало понад 15 тис. гармат, близько 3 тис. літаків. Німець ким військам протистояла 171 піхотна і 8 кавалерійських дивізій союзників, які теж мали більш як 15 тис. гармат, майже 4 тис. літаків і майже 800 танків.

Німецький наступ розпочався 18 березня проривом на англійському фронті. Протягом місяця німці розбили 2 англійські армії, захопили 80 тис. полонених, але скинути англійців у море і взяти Ам’єн не змогли.

У квітні німці завдали ще од ного удару по військах союзників у Фландрії, а 27 травня прорвали французьку оборону на р. Ена і вдруге вийшли на р. Марна, загрожуючи Парижеві. Вони обстрілю вали столицю Франції з величезних гармат, прозваних «великими Бертами», але без результатів.

На четвертому році війни союзники, нарешті, дійшли згоди і у квітні 1918 р. створили спільне командування. Головнокомандувачем усіх союзних військ на Західному фронті було призначено маршала Фоша. Кровопролитні бої, завдяки перевазі союзників у танках, зрештою, завершилися тим, що німецький фронт не встояв.

8 серпня союзні війська під командуванням маршала Фоша розпочали наступ у районі Арраса і, прорвавши фронт, упродовж дня розгромили 16 ворожих дивізій. Це був «найчорніший день в історії німецької армії». У вересні війська Антанти перейшли в наступ на всьому фронті.

Загальний наступ Антанти остаточно переконав Гінденбурга, що віну програно. 14 серпня він заявив імпера торові Вільгельму II про необхідність домагатися закінчення війни дипломатичними методами, поки німецькі війська ще знаходяться на території ворога. Тим часом становище Четверного союзу (тобто Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини та Болгарії) й на інших фронтах стало ще критичнішим.

15 вересня союзні сили завдали удару Болгарії та австро-угорським військам на Салонікському фронті. 28 вересня болгари запросили миру. Болгарія стала першою країною з Четверного союзу, яка вийшла з війни. Після цього війська Антанти розпочали наступ через Албанію в Чорногорію, через Сербію на Будапешт і через Болгарію на Румунію.Австро-Угорщина 29 жовтня запросила перемир’я, яке було підписане

3 листопада. На Азійському фронті британці просувалися вздовж р. Тигр

і ви йшли до власне турецьких територій. У вересні розпочався рішучий

наступ на Палестинському фронті. Османська імперія фактично розвалилася. Туреччина була змушена підписати 30 жовтня перемир’я з Антантою на кабальних умовах.