// Зібр. тв..: У 50 т. – К., 1982. – Т.35. – С.173.
Навколо творів класика нагромадилися гори забобонів. Щоб звільнитися від них, треба читати твори як щось цілком нове, невідоме, ніколи не читане. Втім, у цьому, можливо, полягає провідний принцип правильного сприйняття художніх творів – не тільки словесних: ставитися до художніх творів як «нова людина», як наново народжений глядач і слухач… Треба духовно «знову народитися», щоб отримати право й можливість доступу до скарбниці мистецтва.
Д.Чижевський. Філософські твори: У 4-х т. –
К., 2005. – Т.3. – С.402.
Два типи читача творів Т.Шевченка
Міф про простоту і самозрозумілість Шевченкових поезій, який живе і досі, поставив під сумнів Б.Грінченко у книзі «Перед широким світом» (1907): на підставі свого педагогічного досвіду і читання селянам творів Шевченка та опитувань він дійшов висновку, що селянська маса дуже емоційно сприймала ранні Шевченкові твори і все, що пов’язане з колом селянського життя та почасти деякі прямі національні аспірації, але не пізніші твори зі складною структурою та універсальнішим змістом, де «багато незрозумілих слів» або ті, які торкаються історичних подій.
|
|
Український селянин – читач Шевченка | Освічений читач Шевченка |
Розумів Ш., коли той говорив про його життя його мовою – мовою символів народної поезії. | Розумів його політичні ескапади й філософські рефлексії, бо жив у світі тих реалій, що були подразниками поетових чуттєвих вибухів. |
Для адекватного сучасного розуміння Шевченка потрібен історизм мислення. Треба знати його життя, його час, його оточення, стан України, Росії й світу. Треба… знати… українську мову, його українську мову. |
Шевченко – центральна постать українського літературного процесу ХІХ ст.
Шевченко – епоха в історії українського народу.
І.Франко
Глибина і велич Шевченкової творчості полягає
v у вираженні справді корінних інтересів як власне українського народу, так і всього людства,
v у відстоюванні громадянських прав народів і кожної окремо взятої людини.
Новий для української літератури тип митця: тісно пов’язаний з народною масою, служить своїм словом народові: „Думи мої, думи мої...”
Перенесені страждання не заглушили в ньому поетичної сили, не затемнили і не ослабили її світлих і гуманних поглядів. Людина з народу за самим походженням, він природно був прив’язаний до справи народу, відчував і вимовляв істину його становища без допомоги й прикрас штучної сентиментальності.
О.Пипін, В Спасович. Історія слов’янських літератур
Почуттям скорботи й протесту пройнята могутня спопеляюча сатира «Трьох літ», смутком самотності бринить глибока інтимна лірика доби вигнання, гострі екзистенційні переживання, зріла мудрість і передчуття близького кінця сповнюють пророчу революційну поезію, написану після повернення із заслання.