У кінці березня 1858 р. приїхав до Петербург.
Бере активну участь у громадському житті, часто виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам в Україні, склав і видав для них “Буквар южнорусский”, зближується з уже відомими і прославленими російськими письменниками Тургенєвим, Лєсковим, Аксаковим, Полонським, Чернишевським, Майковим, діячами польського визвольного руху.
Бере участь і в українському житті Петербурха, зокрема у виданні альманаху “Хата”, у підготовці журналу “Основа”, підтримує молодих письменників, зокрема Марка Вовчка.
.
Влітку 1859 р. отримав дозвіл на відвідання батьківщини. Поїхав, маючи на меті вибрати місце для постійного мешкання в Україні. Та донос на богохульство поета призвів до арешту, а після місячного ув’язнення заборони виїздити в Україну.
Лірика останніх років
Творчість все більше набирає рис пророчої. В біблійних пророцтвах поет відчував співзвучну емоційну піднесеність, влучність слова.
|
|
Цікавим є той факт, що після повороту із заслання Шевченко подарував своєму другові Кулішу два Євангелія. Сам вибір подарунку – знаменний. А ще знаменніший є епіграф, виписаний на одному з тих Євангелій російською мовою:
Не погасай, мое светило,
Туман дешевый розганяй,
Живи меня твоею силой
И путь тернистый, путь унылый
Небесным светом озаряй.
Пошли на ум твою святыню,
Святым наитием напой –
Да провещаю благостыню,
Что заповедана тобой.
Драгоманів сказав, що Шевченко в основі своєї творчості був біблійцем аж до смерті.
Біблійні сюжети
Поеми “Саул”, “Во Іудеї, во дни они”, “Марія” та ін.
В них оповідання з Біблії стали відправною точкою творчості. Спираючись на біблійне оповідання, поет доносить до читача власні роздуми з тієї чи іншої проблеми.
Так, в “Саулі”, “Во Іудеї…” підноситься думка, що в своєму рабському становищі винні люди “серцем голі догола! Раби з кокардою на лобі! Лакеї в золотій оздобі… Онуччя, сміття з помела Єго величества.”, винен сам народ, що “дивиться та дивується”, як з’являються земні царі, утверджується думку, що в слабкості і пасивності народу криється сила царів.
Завершена ця тема у поезії “О люди! Люди небораки! Нащо здалися вам царі, нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди – не собаки!”