Для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

Питання до розгляду:

1. Формування мотивації та навичок трудової, соціально корисної, навчальної, творчої діяльності як умова соціальної реабілітації вихованців притулків для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації.

2. Трудотерапія та організація творчої діяльності як метод психолого-педагогічної реабілітації вихованців притулків.

3. Проблеми залучення вихованців притулків для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації до трудової, соціально корисної, навчальної, творчої діяльності.

4. Завдання, методи та форми організації трудової, соціально корисної, навчальної, творчої діяльності в умовах притулків.

5. Досвід упровадження програм організації трудової, соціально корисної, навчальної, творчої діяльності в умовах притулків і центрів соціально-психологічної реабілітації.

Матеріали практичного заняття

Певна частина вихованців притулків до влаштування в заклад була залучена до найгірших форм дитячої праці. Щоб прохарчуватися, заробити на життя, вони працювали вантажниками, підсобними працівниками, обробляли чужі го­роди, мили автомобілі, жебракували, займалися проституцією, виконували іншу роботу. Проте, окрім того, що така праця завдає шкоди здоров’ю, вона ще й виступає альтернативою освітньому процесу.

Важливим компонентом у корекційній роботі з дітьми є праця – працетера-пія. Праця – це життєва необхідність людини. Праця є засобом реалізації жит­тєвої енергії людини, сферою втілення її обдарувань, творчого потенціалу. Крім того, трудова діяльність – це сфера людського спілкування, обміну досвідом,

Модуль 4. Формування у вихованців притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей необхідних життєвих навичок

знаннями, інформацією, спосіб набуття людиною життєвого досвіду та муд­рості, а також простір для розвитку її особистості, інтелекту, почуттів, волі. Праця є основою гармонійного розвитку. Саме праця служить тією ланкою, яка пов’я­зує людину з моральним, інтелектуальним, естетичним, фізичним розвитком, сприяє громадянському становленню особистості.

Залучення дітей до прибирання приміщення допомагає краще підтримувати чистоту та виховувати в них повагу до праці інших людей, бо коли дитина сама прибирає, то не може тут же почати смітити.

Фізична праця на свіжому повітрі гартує здоров’я вихованців. Навесні та влітку вони вчаться висаджувати квіти, дерева, доглядати за ними, прибирати територію. Отже, набираються досвіду хазяйнувати, вміти правильно та есте­тично облаштувати подвір’я, вивчати особливості рослин.

Якщо привчати старших дітей – вихованців притулку допомагати в догляді за молодшими, формувати в них навички самообслуговування, то це одночасно виховує і моральні якості підлітків. Вони не зможуть образити менших від себе за віком, будуть більш терпимі до братиків і сестричок.

Працетерапія дитини має на меті наповнити її життя новим змістом у різних видах її діяльності: побутової (виконання режимних моментів дня, догляд за своїм одягом, переодягання шкільної форми і заміна на домашню, дотримання особистої гігієни), навчальної (організація підготовки домашніх уроків, складан­ня портфеля тощо), трудової (визначити послідовність виконання заданого тру­дового доручення, підготувати інструменти, приладдя, виконати доручення, прибрати робоче місце, скласти інструменти тощо), творчої (підготувати місце для малювання, виготовлення аплікації тощо, відібрати необхідні приладдя та матеріали, подумати, який сюжет творчої роботи буде виконуватися, продума­ти, скільки часу необхідно на виконання цієї роботи. Якщо дитині необхідно вив­чити вірш чи текст для виступу, вона також повинна спланувати, коли це зроби­ти, як працювати над виразністю та ін.).

Одним із напрямів працетерапії є професійна орієнтація дітей. Професійні нахили дітей спостерігаються вже в молодшому віці. Проте цілеспрямовано профорієнтаційну роботу слід проводити серед 14–17-річних підлітків, для яких професійна самореалізація – основа адаптації до життя. Для дітей цього віку в сучасних обставинах характерне прагнення адаптуватися до нових умов жит­тя, вони готові до вибору професії, приймають ринкові відносини як об’єктивні, шукають способи пристосування до них.

Якісно побудована у притулку для дітей робота з трудового виховання, профе­сійної орієнтації підлітків має стати важливою складовою реабілітаційного процесу в цілому. Насамперед потрібно провести велику підготовчу роботу щодо форму­вання в старших вихованців знань про професії, уміння адекватно оцінити свої бажання щодо оволодіння тією чи іншою професією та свої можливості. Ця робота повинна проводитися індивідуально з кожним вихованцем і дуже коректно.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Наступним кроком є спланована робота щодо відбору з дітьми необхідного лексичного матеріалу для уміння охарактеризувати свою майбутню професію, розповісти про технологічні процеси, пов’язані з нею, пояснити мотивацію вибо­ру саме цієї професії. На практиці це надзвичайно складний процес, оскільки в дітей обмежений словниковий запас. Ця робота активізується, коли застосову­вати інтерактивні форми роботи з підлітками.

Вони охоче вступають у тематичні рольові ігри, запропоновані їм, де є екс­перти, працівники, роботодавці, працівники центрів зайнятості тощо. Наприклад, у процесі рольової гри “Я влаштовуюсь на роботу” можна в ігровій формі ефек­тивно відпрацювати необхідну лексику для працевлаштування, узагальнити знан­ня про професії, умови праці, навчитися, по можливості, виконувати практичну роботу – шити, готувати, будувати, писати заяву про влаштування на роботу, про відпустку, знати свої права та соціальні гарантії тощо. Гра полягає в тому, що працівник побачив оголошення про найм на роботу, зайшов у відділ кадрів до роботодавця і проводить діалог, з’ясовуючи умови працевлаштування. Екс­перти, які спостерігають за процесом, фіксують зауваження та помилки, у тому числі й лексичні, допущені працівником при працевлаштуванні. У ролі працівни­ка має побувати кожний учасник, через те діти на зауваження реагують адек­ватно.

Потужний вплив на визначення “своєї” професії має організація для підлітків екскурсій на підприємства, фабрики, фермерські організації, СТО, курси водіїв, військові частини тощо, де вони на практиці можуть побачити всі “за” і “проти” професій, якими цікавляться. Екскурсії мають бути ретельно підготовлені та сплановані. З кожним підлітком повинна бути проведена підготовча робота до проведення екскурсії.

Дуже важливо, щоб до завершення терміну перебування в закладі вихованці знали, де вони зможуть набути професію, яка їх цікавить, де можуть улаштува­тися на роботу, чи є можливість отримати цю професію в районі, місті, де про­живають, позитивні характеристики набутої професії та виклики, які можуть виникнути в разі її набуття.

Досвід роботи щодо організації соціально-психологічної реабілітації дітей центру “Сонячне світло”

Різні форми та напрями роботи щодо соціально-психологічної реабілітації дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, апробовано й розвинуто в практиці дитячого соціально-реабілітаційного центру “Сонячне світло”, що фун­кціонує в селі Требухів Броварського району Київської області.

У центрі розроблено оригінальну цілісну систему корекції поведінки дітей “вулиці”. Тут в основному запроваджуються визнані у світі напрями терапії: соціотерапія, працетерапія (ерготерапія) та профорієнтація, педагогіка пригод та ін.

Модуль 4. Формування у вихованців притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей необхідних життєвих навичок 199

Працетерапія. Слово “робота”, як правило, сприймається дітьми нега­тивно. Діти роздратовано реагують уже на саму вимогу правильно розкласти та скласти інструменти, почистити їх. У дитячому соціально-реабілітаційному центрі “Сонячне світло” є педагог із праці. Він, організовуючи процес трудової діяльності дітей, ставить собі за мету, щоб вихованці отримали задоволення від роботи, і намагається навчити їх новим трудовим навичкам. Педагог із праці вчить дітей цінувати зроблене власними руками, спостерігає за вихованцями під час їх роботи, за потреби корегує дії дітей. Іншою метою педагога є підго­товка підлітків до подальшого професійного навчання.

У центрі створено належну базу для організації працетерапії. За всіма вимо­гами оснащено три майстерні, де відбувається: ремонт велосипедів (мотоциклів, самокатів), робота з деревом, робота із сільськогосподарським інвентарем. Діти вчаться не лише користуватися технікою, але й ремонтувати її та доглядати за нею.

Робота дітей у майстернях оцінюється педагогом з праці та самими дітьми. При цьому звертається увага на точність роботи, мотивацію, спільне обмірко­вування робочого процесу, старанність виконання завдань. Після трудових за­нять обов’язково обговорюється процес роботи, аналізуються його недоліки.

Контроль за роботою. Кишенькові гроші. Усі діти мають можливість один раз на тиждень, у другій половині дня, заробляти кишенькові гроші. Ро­бота дитини в цей час перевіряється та оцінюється за розробленою таблицею, у якій враховується якість і ставлення дитини до роботи, здатність працювати в команді, акуратність, самостійність, зосередженість, дисципліна. За всіма цими пунктами підбиваються результати зробленого, і дитина отримує на власний рахунок кошти, якими потім розпоряджається на власний розсуд.

Дуже важливо, щоб до завершення терміну перебування в закладі вихованці знали, де вони зможуть набути професію, яка їх цікавить, де можуть улаштува­тися на роботу, чи є можливість отримати цю професію в районі, місті, де про­живають. Діти також мають знати позитивні характеристики обраної професії й труднощі, які можуть виникнути в разі її набуття.

Список рекомендованої літератури:

1. Программа “Дети улицû”: Методические рекомендации по медико-психологической, социальной и педагогической реабилитации детей в приюте / А. Хабарова, С. Олешко, Н. Ганопольская та и др. – К.: Нора-принт, 2001. – 96 с.

2. Дем’янюк Т. Д., Вознюк Г. Ф., Сухолейстер Г. В. Інноваційні технології трудового виховання учнів: навч.-метод. посібник – К.; Рівне: Волинські обереги, 2008. – 175 с.

Тема 4.5. Використання інтерактивних методів у

програмах із формування здорового способу життя серед вихованців притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

Ключові поняття: інтерактивні методи, формування здорового способу життя, профілактичні програми, інтерактивна гра.