Поняття про спілкування

Спілкування як інструмент професійної діяльності

1. Поняття про спілкування.

2. Ділове спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування.

3. Сторони спілкування. Спілкування і комунікація. Комунікативні бар’єри і способи їхнього подолання.

4. Моделі та стилі спілкування.

5. Способи, стратегії і тактики спілкування.

6. Функції спілкування.

7. Комунікативні закони.

8. Основні правила спілкування.

9. Гендерні аспекти спілкування.

Поняття про спілкування

Сучасна людина, за статистикою, витрачає на написання та читання 20%, а на слухання та говоріння – 80% свого спілкувального часу. Оскільки людина – істота суспільна, для того щоб стати повноправним членом суспільства, їй потрібно спілкуватися. Розумові здібності, ерудиція, сила волі, працездатність і т. ін. не завжди даватимуть бажані результати, якщо людина не вміє належно спілкуватись, і навпаки – досконале спілкування спроможне стати ключем до успіху в суспільстві.

Спілкування – основна форма людського буття. Його відсутність чи недостатність може деформувати людську особистість. Спілкування є основою практично всіх наших дій, служить життєво важливій меті встановлення взаємозв'язків і співпраці. Вміння спілкуватися завжди була однією з найважливіших людських якостей. До людей, які легко вступають у контакт і вміють привернути увагу до себе, ставляться із симпатією. Із замкнутими людьми намагаються обмежити контакти або взагалі уникати їх [8, с. 18]. Отже, спілкування – це один із виявів соціальної взаємодії. Без нього неможливе існування людського суспільства. Особливо це відчувають ті, хто тривалий час живе один. Наприклад, дослідник Р.Бард, який протягом шести місяців перебував один серед снігів Антарктиди, писав, що людина не може обійтися без звуків, голосів, без спілкування з іншими, як не може жити без фосфору і кальцію. У самітності він шукав спокою та духовного збагачення, а знайшов розчарування і безвихідь. Звичайно, інколи просто необхідно деякий час побути наодинці, але найприродніший спосіб реалізації людини у спілкуванні із собі подібними. Мабуть, недарма найважчим покаранням у Стародавній Греції був остракізм, тобто заборона спілкуватись із засудженим.

Більшість людей вважає, що вони вміють спілкуватися. Але практика свідчить, що ефективно це робити вміють далеко не всі, у тому числі й керівники, менеджери. До 90% робочого часу управлінці повинні витрачати саме на спілкування. Адже звіти, проведення нарад, засідань, бесід, дискусій, переговорів – усе це різні форми ділового спілкування. Опитування свідчать, що 73% американських, 60% англійських і 86% японських менеджерів невміння ефективно спілкуватися вважають основною перешкодою на шляху досягнення цілей, що стоять перед організацією.

Отже, у професійній діяльності для досягнення успіху велика кількість працівників, зокрема менеджери, керівники, витрачають на спілкування 50–90% робочого часу з метою реалізувати свою роль у міжособистісних взаєминах, інформаційному обміні та процесі прийняття рішень і виконання управлінських функцій планування, організації та контролю.

Спілкуючись, люди обмінюються інформацією, узагальненнями, думками, почуттями. Тому спілкування – це:

- комунікація, приймання і передавання інформації;

- взаємодія, взаємовплив, обмін думками, цінностями, діями;

- сприймання та розуміння одне одного, тобто пізнання себе та іншого.

Спілкування – це міжособистісна та міжгрупова взаємодія, в основі якої лежить пізнання один одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками і т.д.). Спілкування – взаємодія двох або більше людей, яка спрямована на узгодження та об’єднання зусиль з метою налагодження взаємин і досягнення загального результату [8, c. 25].