Методичні рекомендації

При підготовці до даного заняття слід звернути увагу на сутнісну відмінність понять «насильство» та «агресія» (агресивна поведінка). Зокрема, остання означає деструктивну, руйнуючу поведінку суб’єкта, мотивовану ворожістю та ненавистю до людей та речей, що переслідує спричинення їм шкоди та суперечить нормам їх співіснування. У науковій літературі прийнято виокремлювати негативістську агресію (направлену зовні на конкретних людей та суспільство цілому, а також на самого себе (аутоагресія)), ворожу агресію (насильство заради насильства, спричинення шкоди суб’єкту у конфліктній ситуації), інструментальну агресію (засіб досягнення будь-якої мети, наприклад, заволодіння майном, самоствердження), захисну агресію (реакція на агресивні дії іншого суб’єкта) та так звану доброякісну агресію (є крайнім проявом активності людини у найрізноманітніших сферах суспільного життя).

На відміну від агресії, насильство, а відтак і насильницький злочин, завжди полягає у протиправному впливі на фізичні блага конкретної особи, її тілесну недоторканість (життя, здоров’я, статева свобода). У кримінально-правовому сенсі насильство може бути фізичним (завдається безпосередньо з використанням фізичної сили особи або опосередковано через застосування спеціальних засобів, що завдають організму іншої людини фізичної шкоди) та психічним (як тиск на психіку через погрозу фізичного насильства чи завдання іншої значущої матеріальної чи моральної шкоди особі або близьким їй людям). У ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 року зазначається наявність ще сексуального та економічного насильства, які у кримінально-правовому сенсі можуть бути зведені до фізичного або психічного.

Таким чином, будь-який насильницький злочин є агресивним, але не будь-який агресивний злочин є насильницьким.

Насильницька злочинність – це система злочинів, що реалізуються у процесі протиправного застосування насильства до потерпілих. З огляду на це для насильницьких злочинів характерно: об’єкт посягання – фізичні блага особи; умисна форма вини; насильство як засіб вчинення злочину; застосування насильства проти волі потерпілого та без відповідного на те права.

У структурі насильницької злочинності виділяють наступні блоки:

1) насильницькі злочини проти життя та здоров’я особи;

2) насильницькі статеві злочини;

3) насильницькі посягання, спрямовані проти держави та громадської безпеки (диверсія, терористичний акт, бандитизм тощо);

4) насильницькі злочини представників влади (перевищення влади або службових повноважень, примушування давати показання тощо).

Крім того, насильницьким злочином можна вважати хуліганство. Ядро насильницької злочинності становлять умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування та хуліганства.

Відповідно до цього статистична картина насильницької злочинності в Україні протягом 1996-2011 років наступна:

Роки Умисні вбивства (у % до загальної структури злочинності) Умисні тяжкі тілесні ушкодження (у % до загальної структури злочинності) Зґвалтування (у % до загальної структури злочинності) Хуліганства (у % до загальної структури злочинності)
  4896 (0,79) 8429 (1,36) 1752 (0,28) 37789 (6,12)
  4529 (0,76) 7602 (1,29) 1510 (0,25) 39105 (6,63)
  4563 (0,79) 6943 (1,20) 1334 (0,23) 31752 (5,51)
  4623 (0,84) 7047 (1,29) 1288 (0,23) 26868 (4,92)
  4806 (0,86) 6852 (1,23) 1151 (0,20) 23360 (4,21)
  4571 (0,90) 6116 (1,21) 1051 (0,20) 17718 (3,51)
  4296 (0,95) 6032 (1,33) 1043 (0,23) 14018 (3,11)
  4041 (0,72) 6294 (1,13) 1048 (0,18) 20070 (3,60)
  3788 (0,73) 5855 (1,12) 964 (0,18) 15914 (3,07)
  3338 (0,68) 4880 (1,00) 873 (0,17) 10440 (2,14)
  3256 (0,77) 5283 (1,08) 993 (0,23) 13371 (3,17)
  2906 (0,72) 5486 (1,36) 878 (0,21) 12139 (3,02)
  2707 (0,70) 5055 (1,31) 880 (0,22) 11734 (3,05)
  2478 (0,57) 4141(0,95) 758 (0,17) 10475 (2,40)
  2356 (0,47) 3777 (0,75) 635 (0,12) 9207 (1,83)
  2506 (0,48) 3441 (0,66) 630 (0,12) 8866 (1,71)

Таким чином, дані злочини у сукупності стабільно складають близько 4-6% у загальній структурі злочинності.

При аналізі статистичних даних слід пам’ятати, що серед насильницьких злочинів зґвалтування вирізняється значним рівнем латентності, тому офіційні дані не відображають об’єктивний рівень фактів даного злочину.

Насильницька злочинність відображає найбільш стабільні і постійні риси злочинності. Підтверджується висновок про переважно сімейно-побутовий та ситуативно-дозвільний характер насильницької злочинності в нашій державі. Переважна більшість насильницьких злочинів вчиняється на фоні зловживання алкоголем та наркотичними засобами, що призводить до впливу на поведінку суб’єктів несвідомих елементів мотивації.

Слід пам’ятати, що існують певні специфічні риси, які характеризують мотиваційні процеси вчинення насильницьких злочинів у певних категорій осіб (жінки, неповнолітні тощо). Це знаходить відображення у міжособистісних конфліктах, у яких значна роль у детермінаційних процесах належить жертві злочину.

Особливістю попередження насильницької злочинності є формування так званих кримінологічних профілактичних комплексів, які включають втручання у кризові ситуації (у тому числі й надання психологічної допомоги; орієнтація правоохоронних органів на попереджувальну діяльність); запобігання можливостям окремих категорій осіб вчиняти насильницькі злочини; виховна та інформаційна робота серед громадян; залучення громадськості до попередження тяжких насильницьких злочинів; надання допомоги жертвам злочинів, у тому числі віктимологічна профілактика.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: