Тема 7. Основи фізіології та гігієни праці

При вивченні теми необхідно з'ясувати чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці, які існують підходи до оцінювання умов праці. Ознайомитися із санітарно-захисними зонами підприємств. Вивчити вимоги, що висува­ються до виробничого та офісного обладнання та до правильної організації робочих місць. Звернути увагу на типові заходи та засоби захисту від вібрації.

План

1. Чинникц, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці. Загальні підходи до оцінювання умов праці та забезпе­чення належних, безпечних і здорових умов праці.

2. Санітарно-захисні зони підприємств. Вимоги до розташування виробничого й офісного обладнання та органі­зації робочих місць.

3. Типові заходи та засоби колективного й індивіду-
ального захисту від вібрації.

Основи охорони праці

Основи охорони праці

Найменше припустиме значення

4,5 м2

з

15,0 м

3,0 м

3,0 м

2,2 м

2,0 м

1,8 м

2,1м

1,5 м 1,9 м

0,75 м

1,0 м

Питання 1. Чинники, що визначають санітарно-гігіє­нічні умови праці. Загальні підходи до оцінювання умов праці та забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці

Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя. Тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва необхідно створити санітарні умови, які б дали змогу їй плідно працювати, не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров'я. Для цього треба, щоб енергетичні витрати при праці компенсувалися відпочинком та умовами

оточуючого середовища.

Умови праці - це умови, що формуються в процесі праці людини, яка є головною продуктивною силою суспільства.

До чинників, що визначають санітарно-гігієнічні умови

відносять:

• зручне робоче місце,

• чисте повітря, необхідне для нормальної життє­діяльності,

• захист від дії шкідливих речовин та випромінювань, що

можуть потрапити в робочу зону,

• нормована освітленість,

• захист від шуму та вібрації,

• засоби безпеки при роботі з травмонебезпечним

обладнанням,

• робочий одяг та різні засоби індивідуального захисту,

• побутові приміщення та спеціальні служби, що приз­начені створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці,

• медичне обслуговування та санітарно-профілактичні заходи, що призначені для збереження здоров'я.

Санітарними нормами та нормами безпеки передбачено величини виробничих приміщень.

№ з/п

8
Нормативні величини виробничих приміщень

Нормативні величини

Ділянка виробничого приміщення на одного робітника

Об'єм виробничого приміщення на одного робітника

Висота одноповерхових будівель (від підлоги до низу несучих конструкцій

п окриття на опорі) ___________________

Висота поверхів багатоповерхових

будівель

Висота приміщень від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття, покриття

Висота приміщення від підлоги до низу виступаючих конструкцій частин комуні­кацій і обладнання:

а) у місцях регулярного проходу людей

б) у місцях нерегулярного проходу людей

Розміри пішохідних тунелів, галерей та естакад

а) висота тунелів і галерей від рівня підлоги до низу виступаючих конструкцій

б) ширина тунелів, галерей і естакад

Розміри транспортних і комунікаційних
тунелів, галерей і естакад: _____________

проходів при одному

а)висота проходів

б) ширина
транспортері

в) ширина проходів між двома
стрічковими конвеєрами ______________

34 Основи охорони праці

Основи охорони пращ

Закінчення таблиці

№ з/п	Нормативні величини	Найменше припустиме значення
	г) ширина проходів при розміщенні трубопроводів, кабелів та інших комуні­кацій	0,7 м
	Відстань між машинами, машиною та частинами будівлі	0,8 м
	Ширина воріт для в'їзду в приміщення залізничного транспорту	4,9 м
	Ширина воріт для в'їзду в приміщення автомобільного транспорту:
	а) ширина автомобілів до 2,0 м	2,0+0,7 м
	б) ширина автомобілів до 2,8 м	2,8+1,0 м
	в) ширина автомобілів більше як 2,8 м	2,8+1,2 м
	Кут нахилу стаціонарних металевих дра­бин для постійного користування, не більше	45 градусів
	Ширина проходів з обох боків	0,8 м

Запитання для самоперевірки

1. Яким чином можна компенсувати енергетичні витрати
людині, що працює?

2. Які чинники визначають санітарно-гігієнічні умови
праці?

3. Якою повинна бути площа виробничого приміщення на
одного працівника?

Питання 2. Санітарно-захисні зони підприємств. Ви­моги до розташування виробничого й офісного обладнання та організації робочих місць

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними чинниками, при неможливості створення без-

36 Основи охорони праці

відходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруд­нення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені - через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані - відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для зберігання промислових відходів.

Для підприємств, що є джерелами забруднення атмо­сфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо) встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств:

I клас- 1000 м,

II клас - 500 м,

III клас - 300 м,

IV клас-100 м,

V клас - 50 м.

До І, II та III класу шкідливості належать, в основному, підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства з видобутку руди, виробництва будівельних матеріалів.

До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства метало-оброблювальної промисловості з чавунним (в кількості до 10000 тонн/рік) та кольоровим (в кількості до 100 тонн/рік) литвом, низка підприємств з виробництва будівельних матеріалів, оброблення деревини, великі підприємства текстильної, легкої й харчової промисловості.

До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства метало-оброблювальної промисловості з термічним обробленням без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.

Основи охорони праці

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму, випромінювань.

На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих чинників не повинні перевищувати їх допустимих нормативів (ГДК, ГДР), а на межі курортно-реакційної зони - 0,8 значення нормативу.

Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що включає озеленення, обладнання тротуарів для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10... 15 % загальної площі підприємства.

Для збирання та озеленення виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом.

Вимоги до розташування виробничого й офісного обладнання та організації робочих місць.

Нині організація та обладнання робочих місць праців­ників апарату управління, створення відповідних умов для їх праці набувають дедалі більшого значення.

Робочим місцем керівника є окремий кабінет чи частина загального приміщення, де здійснюється його трудова діяльність і маються необхідні засоби праці відповідно до змісту робіт, що виконуються.

Якщо керівник на своєму робочому місці приймає відвідувачів і своїх працівників, проводить наради і бесіди, то він повинен, займати окреме приміщення. Під кабінет рекомендуються кімнати прямокутної форми зі співвідно­шенням сторін від 1:1 до 1:1,5 (не більше 1:2), із природним освітленням. Мінімальна висота кімнати - 3,25 м, а мінімальна ширина - 2,5 м. Площа кабінету визначається функціями керівника, його положенням і може коливатися в межах від 12 до 40 м².

Людина, сидячи за робочим столом, може охопити лише визначений робочий простір, обмежений відстанню його

витягнутих рук. Цей простір називають максимальною робочою сферою досяжності, і складає воно 65 - 70 см у довжину (при витягнутих руках уперед) і 150 - 160 см у ширину (при розведених у сторону руках). Виходячи з цих вимірів, конструюються у наш час стандартні письмові столи для більшості службовців - 750 х 1500 мм. Столи з більшою поверхнею (до 1000 х 2000 мм) призначаються для керівників, які проводять наради з одним - трьома відвідувачами, що розташовуються за цим же столом.

Робоче місце може знаходитися й у загальному при­міщенні. Але тоді воно повинно мати більшу площу, ніж у підлеглих, і розташовувати окремо від них. Для часткової зоро­вої і звукової ізоляції можна використовувати шафи, збірно-розбірні екрани, боксові розділові перегородки, декоративні рослини, пересувні перегородки, що збираються зі стандартних елементів легкої конструкції, та інші ручі засоби. Якщо в одному кабінеті розташовано два робочі місця, то між ними повинен бути прохід шириною не менше 100 см.

Меблі і все устаткування кабінету можуть бути різної
конструкції, розмірів, форми і кольору. Але вони повинні
відповідати санітарним нормам, розміщуватися з урахуванням
взаємозв'язків з підлеглими, послідовності робіт, що
виконуються, бути підібраними зі смаком, забезпечувати
комфортні умови праці, виключати втрати часу, зв'язані з
нераціональним переміщенням. Елементи обстановки кабінету
повинні відповідати антропометричним даним керівника і
співробітників.»