Теорії інтелекту

Чинник "G". Теорії двохчинника і багаточинника інтелекту. В дослідженнях Ч.Спірмана та ін. (автора теорії двохчинника інтелекту) було встановлено, що між будь-якими тестами інтелекту існують позитивні кореляції. Ч.Спірман вважав, що ці позитивні кореляції обумовлені тим, що будь-яка інтелектуальна діяльність містить єдиний загальний чинник. Цей чинник він назвав генеральним, або чинником "G". Він вважав також існування інших чинників, властивих тільки одному виду діяльності (S-чинники).

В дослідженнях Л. Терстоуна (автора теорії багаточинника) було встановлено, що кореляції між тестами не можуть бути пояснений наявністю в них тільки одного чинника ("G"). Їм було виділено 12 чинників, які він назвав "первинні розумові здібності", існуючі крім генерального.

Саме Л. Терстоун доводив, що немає підстав для використовування коефіцієнта інтелекту. Інтелект, вважав він, необхідно представляти у вигляді профілю оцінок по первинних чинниках, в чому і полягає суть теорії мультифакторного нтелекту.

Діагностичні методики.

1) Діагностика мотиваційної сфери.

Мотивація, т.ч. – є сукупність причин психологічного характеру, що обумовлюють поведінку людини, її початок, спрямованість та активність.

Мотиваційного з’ясування потребують наступні сторони людської поведінки: її виникнення, тривалість, стійкість, спрямованість, причини припинення, установка на наступні дії підвищення ефективності, розумність та осмисленість поведінкового акту. Крім того, на рівні пізнавальних процесів, мотиваційному поясненню підлягають вибірковість, емоційна забарвленість поведінки. Тобто ми говоримо про мотивацію, коли прагнемо пояснити поведінку людини, а не описати її. Мотивація – це пошук відповідей на питання: «чому?», «навіщо?», «з якою метою?», «заради чого?», «який сенс?». Віднаходження цих причин і є метою діагностики мотиваційної сфери особистості.

Індикатори мотивації. Мотивація не тільки детермінує діяльність людини, але і приймає участь в більшості сфер психічної діяльності людини. Це проявляється, у великій кількості тих операціональних критеріїв, що використовуються в психодіагностиці мотивації (Бодалєв, Столін):

1. Пряма оцінка уявлень людини про причини або особливості поведінки, інтересів (когнітивна презентація).

2. Перекручення об’єкту перцепції під впливом мотиваційної тенденції (проективні методики, ТАТ).

3. Підвищена апперцептивна сприйнятливість об’єкту актуальної мотивації (сензитивізація).

4. Вплив мотивів на когнітивні оцінки і тим самим на структурування, класифікацію, організацію стимульного матеріалу.

5. Виявлення зони цілей, релевантних мотивам.

6. Прояв мотивів в уяві і фантазії (ТАТ, словесні асоціації).

7. Увага до аспектів ситуації, релевантних мотивам (Тест фрустрацій Розенцвейга).

8. Ефект Зейгарнік –людина запам’ятовує краще те, що не завершила вчасно. Звідси – по нереалізованим діям можна судити о мотивах.

9. Наполегливість при виникненні перешкод (може характеризувати силу мотиваційних тенденцій).

10. Часові параметри (реально витрачений час, бажаний час, час на обговорення за темами, релевантними мотивації).

11. Оцінка ефективності діяльності, що виконана (більш сильній мотиваційній тенденції відповідає більший рівень ефективності певної діяльності або поведінки).

12. З’ясування особистісної значущості різних характеристик поведінки, діяльності, ситуації.

13. З’ясування дії захисних механізмів, що можуть бути пов’язані з мотивами, потребами.

14. Вияв тактики каузальної атрибуції (причинного приписування) релевантної мотиву (мотивам можуть відповідати типові тактики приписування причин, що організовані в атрибутивні стилі).

15. Спостереження за поведінкою своєю та інших.

16. Динаміка поведінки окремої людини протягом довгого часу.

17. Продукти діяльності.

18. Характер та інтенсивність емоційних реакцій, детермінованих актуальною мотивацією.