Статус лікаря інтерна у відділенні

В адміністративному відношенні лікар-інтерн підпорядковується керівництву базової лікувально-профілактичної установи. На нього повністю поширюється правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, що встановленні для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури, при здійсненні функції лікаря він володіє правами і несе відповідальність за свої дії на рівні з іншими лікарями.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн повинен самостійно забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом безпосереднього керівника. Необхідно звернути увагу на зміст, що вкладається в розуміння “самостійно”. В точному розумінні лікар-інтерн не може працювати самостійно, оскільки при його обмеженій компетентності неможливо надати усю повноту вирішення складних клінічних, організаційних чи деонтологічних завдань. Виходячи із сказаного, під поняттям “самостійність” необхідно тільки максимально можливу самостійність.

На протязі всього періоду навчання в інтернатурі лікарі-інтерни ведуть щоденник інтерна, де фіксується весь об’єм виконання практичної роботи з зазначенням оволодіння практичними навичками. Перед початком очного, циклу другого року навчання лікарі-інтерни представляють на кафедру свою виробничу характеристику з бази стажування і щоденник.

Наприкінці терміну навчання в інтернатурі, інтерни, які повністю виконали план, підлягають атестації. Атестація проходить в три етапи: комп’ютерний контроль знань та умінь, оцінка вмінь та володіння практичними навичками, співбесіда чи інша форма підсумкової оцінки рівня засвоєння навчальної програми з інтернатури. За умови успішного проходження атестації лікарям-інтернам присвоюється кваліфікація лікаря-анестезіолога і вони допускаються до самостійної лікарської діяльності.