2015-10-14
598
Якщо, на думку капітана, судну загржує неминуча загибель, після прийняття всіх необхідних заході щодо спасання пасажирів, відповідно до положень ст. 64 КТМ України, капітан дозволяє судновому екіпажу залишити судно. При цьому відповідно до морського звичая, який знайшов відображення у ч.2 ст.64 КТМ України, капітан дозоляє залишає судно останнім, приймаючи всі можливі заходи щодо рятування суднових документів, карт рейсу та цінностей. Навіть у випадку загибелі судна, коди б його екіпаж не був доставлений, капітан зберігає свої права та виконує обовязки стосовно екіпажу.
Для виконання своїх обовязків, які витікають з ч.1 ст. 98 Конвенції ООН з морського права, кожна держава у своєму національному законодавстві зобовязує капітана будь-якого судна, яке плаває під його прапором, у тій мірі, у якій капітан може це зробити, не піддаючи серйозній небезпеці судно, екіпаж або пасажирів:
1. надавати допомогу будь-якій особі, яка виялена в морі та якій загржує загибель;
2. слідувати із всією можливою шидкістю на допомогу потерпаючим лихо, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, оскільки на таку разумну дію можна розраховувати;
3. після зіткнення надати допомогу іншому судну, його екіпажу та його пасажирам та, коли це можливо, повідомити цьому іншому судну найменування свого судна, порт його реєстрації та найближчий порт, до якого воно зайде.
Ці положення знайшли своє відображення у ст.59 та 60 КТМ України, а також ст.61.
Обоязок надати допомогу будь-якій особі не залишає капітану вибору, кому надавати допомогу, а кому ні. Підтердженням цьому є правило, яке міститься у ст.11 Брюссельської конвенції для об’єднання деяких правил стосовно надання допомоги й рятування на морі 1910 року. Відповідно до правил цієї статті «кожний капітан зобовязаний нададати допомогу кожній особі, навіть ворожій, яка зустрілася у морі, у небезпеці загинути».
Капітан зобовязаний надати допомогу лише в тому випадку, «якщо на таку дію з його боку можна розумно розрауховувати». Звідси випливає, що від виконання цього обовязку повинен бути звільнений:
1. капітан судна, яке потерпає аварію, та в силу цього не має можливості прямувати на допомогу;
2. капітан судна, який отримав повідомлення з проханням про допомогу, але в силу свого віддаленого місцезнаходження не має моєливості своєчасно прибути на місце аварії, за умови, що судно, що потерпає, отримало повідомлення від іншого судна, яке знаходиться на більш близкій відстані та йде на допомогу цьому судну;
3. капітан судна, який отримав сигнал лиха, а потім отримав відмову від його послуг з боку судна, яке потермає лихо тощо.
У всіх випадках, коли капітан, який отримав сигнал лиха, не може надавати допомогу або не вважає доцільним або потрібним, він повинен зробити відповідний запис у судновому журналі з зазначенням причини, внаслідок якої він не послідував на допомогу людям, які потерпають лихо. Ця норма закріплена у Правилі 10 глави V Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 р.
Капітан зобовязаний рятувати людей, а не майно відповідно до ст.59 КТМ України. Рятування майна – це обовязок, який може випливає тільки з договору про рятування.
За невиконання обов’язку щодо надання допомоги капітаном встановлена відповідальність ст. 284 та ст.285 Кримінального кодексу України. Субєктивна сторона такого злочину характеризується виною у формі умислу, а субєктом є капітан, який не надав допомоги. Тому відповідно до ч.3 ст. 59 КТМ України судновласник не несе ніякої відповідальності за невиконання капітаном судна обовязків надання допомоги.
Для забезпечення особистої безпеки та безпеки людей та майна, які знаходяться на судні, капітан має право на володіння табельною зброєю.
