Значення росту продуктивності праці

Продуктивність праці, як економічна категорія, визначає ступінь плодотворності або здатності конкретної робочої сили виробляти споживчу вартість, або виконувати корисну роботу. Вона показує співвідношення між витратами робочого часу і кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу, тим вище продуктивність праці. Таким чином, під продуктивністю праці розуміють здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції за одиницю робочого часу.

Ефективність раці (продуктивність) величина змінна, яка залежить від багатьох факторів, а саме:

· професійної майстерності працівників;

· рівня організації і оплати праці;

· колективної та особистої зацікавленості працівників в збільшенні кількості виготовляємої продукції;

· природної обдарованості і розумової здатності людини.

Розрізняють продуктивність конкретної (живої) праці та продуктивність суспільної праці.

Продуктивність живої праці на підприємстві вимірюється кількістю продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу або затратами праці, що витрачається на виготовлення одиниці продукції.

Продуктивність суспільної праці характеризує ефективність та економія суспільної праці, що втілена у засобах виробництва. Визначається обсягом доданої вартості яка припадає на одного працівника зайнятого у сфері матеріального виробництва.

Суть підвищення продуктивності праці полягає в тому, що на неї впливають таки фактори:

· рівень екстенсивного використання праці;

· інтенсивність праці;

· техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінних інших характеристиках. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищій рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик чіткі межі: законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня, т.т. 8 годин в день та 40 годин в тиждень.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної і розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці – це коли витрати життєвої енергії людини на протязі робочого дня можна відновити до початку наступного робочого дня. Джерелом зростання продуктивності праці, що не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією НТП.