Для планування та аналізу рівня продуктивності праці використовують різні показники та методи вимірювання продуктивності праці. Для визначення рівня продуктивності праці використовують наступні показники:
1. Виробіток.
2. Трудомісткість.
Виробіток – кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу.
В залежності від того, в яких одиницях вимірюється обсяг виробленої продукції, розрізняють 2 методи визначення виробітку:
1) натуральний;
2) вартісний.
Натуральний метод застосовується тоді, коли обсяги продукції визначаються у натуральних одиницях (кг, шт., м). В цьому випадку, виробіток розраховується як відношення обсягу продукції до затрат праці, які пішли на виготовлення цього обсягу:
, тон/люд.-год.
Переваги натурального методу:
· натуральні показники наочні для робітників і придатні для використання при розподілі колективного заробітку;
· натуральні показники не зазнають на собі вплив змін цін, структури робіт та інфляції процесів.
Недоліком використання натурального методу є неможливість його застосування у випадку, коли підприємство виготовляє різні види виробів чи надає різні види послуг.
|
|
Вартісний метод має свої показники, які більш універсальні і дозволяють оцінити рівень продуктивності праці при виробництві різнорідної продукції (робіт чи послуг). Вартісні показники зазнають на собі вплив матеріаломісткості продукції та фактора цін.
Вартісний виробіток визначається як відношення обсягу продукції в грошових одиницях до затрат праці або до одного середньоспискового працівника:
, грн./люд.-день , грн./люд.
Щоб позбутись впливу матеріаломісткості та фактору ціни, виробіток можна визначати по чистій продукції:
Трудомісткість – показник рівня продуктивності праці взаємо обернений до показника виробітку. Він характеризує рівень трудовитрат на виготовлення одиниці продукції:
, люд.-год/тон, кг
Він використовується в натуральному виді лише на підприємствах, які виготовляють один вид продукції.