Озонові дірки: причини та наслідки

Озонові дірки. “Озон” – у переклані з грецької – пахучий.

На висоті 20-50 км в стратосфері міститься озоновий шар, О₃. Він поглинає жорстке, небезпечне для всього живого короткохвильове ультрафіолетове випромінювання (довжина хвилі від 315 до 280 нанометрів і менше). Саме ці промені сприяють утворенню озону із О₂ і до землі вони не доходять. Загальна його кількість в атмосфері 3,3 · 10⁹ т. Максимальний його вміст весною у північній півкулі, товщина – кілька мм.

Після того, як англійці виявили в Антарктиді пульсуючу озонову діру, ця проблема хвилює людство. Вміст озону над Антарктидою зменшився на 40-50%. Ця діра з’являється антарктичною весною (з серпня по жовтень), а влітку зменшує свою площу. Однак нині вона не затягується влітку, а її площа більша від площі Антарктиди. Виявлено озонову діру і над Шпіцбергеном (у північній півкулі), Землею Франца Йосифа, Північною Африкою, над Україною зменшився озоновий шар на 6%.

Що ж сприяє руйнуванню озонового шару?

Причин багато:

1) значну небезпеку для озонового шару становили оксиди азоту, що утворюються при випробовуванні ядерної зброї. Після припинення ядерних випробувань ця небезпека зникла;

2) втрачається озон і при запусках штучних супутників Землі, при цьому утворюється дірка на кілька км, яка затягується дуже повільно. Також космічні кораблі на твердому паливі (американські “Шаттли”);

3) руйнують озоновий шар висотні літаки, у вихлопних газах яких є оксиди азоту;

4) хлорфторвуглеводні (фреони і галони), які використовуються в промисловості та побуті як холодоагенти (у холодильниках, балончиках для лаку, фарб, парфумів). Усього у світі вироблялося кілька мільйонів тонн фреонів. У атмосфері можуть зберігатися до 80 років, потрапляють у стратосферу, де під впливом ультрафіолетових променів розпадаються, і атоми хлору при цьому вивільняються. Хлор діє як дуже сильний каталізатор, розкладаючи озон до кисню. Один атом хлору здатний розкласти 100 тис. молекул озону.

Руйнування озонового шару призводить до раку шкіри, катаракти очей. Американці над одним із незаселених атолів у Тихому океані запустити ракету, яка розпорошила в озоновому шарі спеціальну речовину, що повністю зв’язала озон, утворивши діру, що проіснувала кілька годин. Загинуло все живе: рослини, тварини, бактерії. Залишилось кілька черепах із випаленими очима.

У 1985 році у Відні підписано конвенцію, а дещо пізніше (1987 р.) у Монреалі – протокол про охорону атмосферного озону. Відповідно до цих документів країни зобов’язалися до 2000 р. зменшити споживання фреонів на 50 %, а потім відмовитись від них зовсім, замінивши безпечними замінниками.

Незалежній Україні зобов’язання цього протоколу дісталися у спадок від колишнього СРСР. І тепер ми витрачаємо на рятівну оболонку планети мільйони гривень. Але чи слід це робити?

Наші українські вчені із наукової станції «Академік Вернадський», що в Антарктиді (англійська станція «Фарадей», подарована нам), зробили відкриття, яке журналісти нарекли «Науковою бомбою». Неподалік від станції експедиція виявила льодовик, частина якого відкололась і впала у море: тисячолітній лід опинився практично на поверхні. А між часточками льоду залишилися бульбашки повітря, у яких і було виявлено природний фреон і подібні до нього сполуки. Дослідження тривають.

Тепер Україна може порушити питання про доцільність Монреальського протоколу. З’явилися підстави відмовитись від цієї угоди і не викидати гроші у космічну діру. Адже природа сама створила фреон, який губить озоновий шар.

І озонова діра над Антарктидою, можливо, не небезпека, а зв’язок з невідомим нам світом? А може, вона – наша майбутня погибель? Підтримаємо науку – дістанемо відповіді на ці питання. («Робітнича газета» від 20 жовтня 1998 р.).