Схематизована сейсмічна шкала

Основними характеристиками землетрусів є: глибина епіцентру, магнітуда та інтенсивність. Глибина епіцентру зазвичай розташована на глибині 10-30 км. Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і виражається як логарифм максимальної амплітуди зміщення грунту у мікрометрах (від 0 до 9), що вимірюється сейсмографами. Цю величину виражають у балах за шкалою Ч.Ріхтера. Величина магнітуди залежить від глибини розташування епіцентру. Інтенсивність землетрусу є показником наслідків землетрусів – розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу. Інтенсивність землетрусу визначається за 12-бальною шкалою MSK-64 (назва походить від перших літер прізвищ сейсмологів, які її запровадили – С. Мєдведєв, СРСР, В. Шпонхойєр, НДР, В.Карник, ЧССР). Саме цією шкалою найчастіше користуються для порівняльної характеристики землетрусів.

До розряду стихійного лиха належать землетруси з інтенсивністю понад 5 балів.

До тектонічних розломів найчастіше приурочені і діючі вулкани, що також представляють значну небезпеку. У наш час на Землі існує більше ніж 400 діючих вулканів. Вулканічні виверження представляють небезпеку через витоки лави, викидання попелу, "вулканічних бомб", отруйних газів, утворення селів, землетрусів.

Крім руйнівної сили землетрусів та вулканів особливу небезпеку для прибережних районів представляє можливість виникнення цунамі – довгої стоячої морської хвилі, висота якої при наближенні до берега може сягати більше 10 м.

Особлива небезпека землетрусу полягає у тому, що у людей, які пережили цю катастрофу, спостерігаються різноманітні нервово-психічні розлади, що ускладнюють надання їм першої медичної допомоги. За існуючими даними до 10% населення у зоні землетрусу потребує невідкладної психоневрологічної допомоги та стаціонарного лікування.

Топологічні стихійні лиха характеризуються різноманітними причинами виникнення і є подібними через те, що захоплюють великі за площею території.

Повінь – значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води у найближчій водоймі, що спричинене атмосферними опадами, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб тощо. Повені завдають особливо великої шкоди та призводять до великих людських жертв. Причинами катастрофічних повеней може бути:

• гідрологічно небезпечні явища (інтенсивне танення снігу, сильні та тривалі дощі, затори та зажери, дія нагонних хвиль у гирлах річок);
• гідродинамічні аварії (прориви гребель та дамб).

Для ефективного здійснення рятувальних заходів при виникненні повені, територію, яка може зазнати затоплення, умовно поділяють на чотири зони:

Перша зона – катастрофічного затоплення – примикає безпосередньо до гідроспоруди обо точки початку природного явища. Площа цієї зони може сягати від 6 до 12 км. Час проходження цієї зони проривною хвилею складає менше 30 хвилин.

Друга зона – зона швидкої течії. Довжина зони до 15 – 50 км, швидкість течії 15-20 км/годину. Час проходження хвилі – 50-60 хвилин.

Третя зона – зона середньої течії. Довжина зони 30-50 км. Швидкість течії 10-15 км/годину. Час проходження хвилі – 2-3 години.

Четверта зона – зона слабкої течії (розливу). Її довжина залежить від рельєфу місцевості і може складати 30-70 км від гідроспоруди або місця початку повені. Швидкість течії 6-10 км/годину.

Зсуви – сковзкі зміщення шарів гірських порід донизу за схилом, які виникають через порушення рівноваги. Причинами виникнення зсувів є ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання матеріалу атмосферними опадами чи підземними водами, землетрусів, господарської діяльності людини. Ймовірність зсувів підвищується зі збільшенням кута нахилу схилу (понад 20⁰). За швидкістю зміщення порід зсуви поділяються на повільні (десятки сантиметрів за рік), середні (кілька метрів за добу) та швидкі (десятки кілометрів за годину). Найбільші катастрофи спостерігаються при середніх та швидких зсувах. В Україні осередки зсувів зафіксовані на правобережжі Дніпра, Чорноморському узбережжі, у Закарпатті та Чернівецькій області.

Снігові лавини – розвиваються як зсуви шарів снігу та фірну (спресованого снігу). Власне лавина представляє собою суміш кристалів снігу та повітря, що рухається із швидкістю до 200 км на годину. Особливо лавинонебезпечними є гірські райони із нахилом більше 25⁰. Виникнення лавиноподібного сходу снігу відбувається через зменшення сили зчеплення між шарами снігу. Найчастіше лавини виникають після великих снігопадів, коли відбувається утворення нових шарів снігу на поверхні старого спресованого. Сила зчеплення може зменшуватися через швидке потепління, коливання земної кори (землетруси), або діяльності людини.

Лавини мають значну руйнівну силу і при виникненні у багатолюдному районі здатні знищити будь-які будівлі та призвести до численних людських жертв. Лавинонебезпечні райони притаманні багатьом гірським місцевостям. В Україні такі райони зустрічаються у Карпатах.

Селі – це потоки води у суміші з грутном, камінням, уламками, що складають від 10 до 75% об'єму потоку. Найчастіше вони виникають у басейнах гірських річок внаслідок зливів, інтенсивного танення снігу, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів тощо. Тому найбільш небезпечними з точки зору виникнення селів є гірські райони. В Україні такими районами є Карпати та Крим. Значно рідше вони виникають на рівнинних територіях із невеличким нахилом за умови наявності великого об'єму води, що відбувається під час великих повеней.

За складом твердого матеріалу селі поділяють на грязьові (суміш води та грунту), грязекам'яні (суміш води та гравію, невеликого каміння), водокам'яні (суміш води та великого каміння).

Засобами боротьби із селями та лавинами є будівництво захисних дамб та гребель, каскадів запруд. Єдиним способом врятуватися від селю чи снігової лавини є негайна евакуація.

Метеорологічні стихійні лиха виникають через різноманітні атмосферні явища.

а) Урагани – це переміщення приповерхневих шарів повітря із високими та надвисокими швидкостями, які мають значну руйнівну силу. Силу вітрів умовно визначають за 12-бальною шкалою, яку запропонував англійський адмірал Ф.Бофорт у 1806 р.