Загальна характеристика Конституції України. Порядок внесення змін до Конституції України. Державні символи України

Конституція — це основоположний засновницький юридичний акт держави. У сучасному світі конституція офіційно або неофіційно розглядається як основний закон держави і суспільства. Зокрема, преамбула Конституції України визначає її як Основний Закон України, котрий на найвищому правовому рівні узаконює баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства, наявних у ньому націй, етнічних груп. Характеризуючи Конституцію України слід зупинитись на розділі І, який має назву ’’ Загальні засади’’. У ньому закріплено основні принципи конституційного ладу нашої держави, які є базою для конституційного регулювання найважливіших суспільних відносин.

Стаття 1 Конституції визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу. Суверенність і незалежність нашої держави полягає у тому, що її влада є верховною, повною, самостійною і неподільною у відносинах, які відбуваються в межах її кордонів. Суверенність свідчить про незалежність і рівноправність України у стосунках з іншими державами. Такі характеристики здатні забезпечити державі повноту законодавчої, виконавчої і судової влади на її території, а також її непідлеглість і не підзвітність іноземним державам в міжнародних відносинах. Таким чином, суверенітет і незалежність забезпечують державі можливість завжди діяти лише відповідно до своїх потреб і інтересів, самостійно вирішувати всі свої внутрішні і міжнародні справи.

Демократизм української держави полягає в тому, то вона проголошує за мету турботу про сприятливі умови для широкої і реальної участі своїх громадян в управлінні справами держави і суспільства, забезпеченні плюралізму в політичному і культурному житті, неприпустимості офіційного панування якої-небудь партії, ідеології і т.д.

Характеристика України як соціальної держави свідчить про її орієнтацію на здійснення широкої і ефективної соціальної політики: реальне гарантування прав людини, створення систем освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, підтримка малозабезпечених верств населення і т.п.

Правовою є така держава, в якій панує право, де діяльність держави, її органів і посадовців здійснюється на основі і в межах, визначених правом, де не лише особа відповідає за свої дії перед державою, але і держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність і її результати

За формою державного устрою Україна є унітарною державою, що має автономне утворення - Автономну Республіку Крим. За формою державного правління Україна - республіка., де носієм суверенітету і єдиним джерелом влади визнається народ. Цю владу на практиці він може здійснювати по - різному:

а) безпосередньо, коли він сам виражає свою волю в передбачених Конституцією і законами процесуальних формах — на загальнодержавному рівні це може здійснюватися у формі виборів або референдумів, на місцях — через участь, наприклад, в зборах, на яких формуються правила поведінки, обов'язкові для їх учасників (зборів мешканців будинку, членів громадського об'єднання і т. д.);

б) через своїх представників, яких народ обирає до органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову з метою запобігання концентрації всієї державної влади в руках однієї особи або одного органу. Визнається і гарантується місцеве самоврядування, а саме право місцевих територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення.

В Україні діє принцип верховенства права, що передбачає неухильне дотримання правових принципів незалежно від міркувань стосовно їхньої політичної доцільності, а також найвищу юридичну силу Конституції та визнання її положень нормами прямої дії, тобто людина має право звернутись в суд за захистом своїх прав і свобод, якщо вони порушені, безпосередньо на основі Конституції, не посилаючись на інші закони.

Конституція окреслила коло питань, які визначаються виключно законами України. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надається Верховною Радою, є частиною національного законодавства України.

Конституція проголосила українську мову державною, але в той же час забезпечується розвиток використання і захист російської, інших мов національних меншин. У Конституції визначено об’єкти, які є власністю українського народу, і що від його імені права власника щодо цих об’єктів здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування. Встановлено, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, визначено вихідні положення захисту суверенітету і територіальної цілісності, економічної та інформаційної безпеки України. Серед соціальних прав проголошено право на працю, освіту, соціальне забезпечення, охорону здоров’я, житло.

Конституція України складається з преамбули, 15 розділів, 161 статті.

Преамбула – це вступна частина Конституції, яка містить норми, що проголошують цілі прийняття Конституції, її основні принципи.

Структура Конституції України:

Розділ І. ’’ Загальні засади ’’ містить статті, що визначають основи суспільного ладу, громадянства,положення, що стосується суверенітету України, соціального захисту громадян, екологічної безпеки,, статті, що визначають державну символіку.

Розділ IІ. ’’ Права, свободи і обов'язки людини й громадянина ’’ містить норми, що визначають основні особисті, політичні, економічні, соціальні права і свободи громадян, гарантії їх здійснення та конституційні обов’язки людини і громадянина.

Розділ III. ’’ Вибори, референдум ’’ присвячений регулюванню порядку проведення виборів і референдумів як основних форм волевиявлення.

Розділ IV. ’’ Верховна Рада України ’’ закріплює порядок утвореннята роботи єдиного законодавчого органу України – Верховної Ради, її склад, компетенцію, а також статус народного депутата України.

Розділ V. ’’ Президент України ’’ містить норми, що регулюють правове становище Президента, порядок його обрання, компетенцію, умови припинення його повноважень.

Розділ VI. ’’ Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади ’’ присвячений порядку утворення, діяльності та компетенції уряду, місцевих державних адміністрацій, порядку припинення діяльності цих органів.

Розділ VII. ’’ Прокуратура ’’ закріплює завдання та структуру органів прокуратури.

Розділ VIII. ’’ Правосуддя ’’ містить норми, що регулюють порядок утворення і функціонування правосуддя, визначають статус суддів.

Розділ IX. ’’ Територіальний устрій України ’’ закріплює принципи та систему адміністративно – територіального устрою України.

Розділ X.. ’’ Автономна Республіка Крим ’’ містить норми, що визначають становище цієї автономії, її компетенцію, основи взаємовідносин між Україною і Автономною Республікою Крим, повноваження органів влади автономії.

Розділ XI. ’’ Місцеве самоврядування ’’ містить норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування, їх склад, статус депутатів, а також повноваження цих органів.

Розділ XII. ’’ Конституційний суд України ’’ визначає склад та повноваження Конституційного суду, встановлює гарантії незалежності та недоторканості суддів.

Розділ XIII.. ’’ Внесення змін до Конституції України ’’ встановлює порядок подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін і доповнень до Конституції та порядок їх розгляду.

Розділ XIV. ’’ Прикінцеві положення ’’ вказує, що Конституція набуває чинності з дня її прийняття, а день прийняття Конституції є державним святом – Днем Конституції.

Розділ XV. ’’ Перехідні положення ’’ (втратив силу у зв'язку з виконанням)закріплює порядок введення в дію тих норм Конституції, які не можуть бути реалізовані негайно, та вирішення інших питань, що виникли у зв’язку з прийняттям нової Конституції.