Основні (конституційні) права, свободи і обов’язки людини і громадянина

Права людини — це права, нерозривно пов'язані з самим існуванням людини: право на життя, на свободу у всіх її проявах, право на повагу людської гідності, на опір пригнобленню. Права людини можуть бути обмежені лише в тій мірі, в якій це необхідно для захисту прав іншої людини. Права людини невідчужувані, іншими словами, людина сама не має права від них відмовитися, бо без цих прав вона вже не є людиною. Визнання і захист прав людини – головний обов’язок держави.

Права громадянина — це його можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів, установлених державою і закріплених у Конституції та інших нормативно – правових актах. Це, перш за все, можливість брати участь в управлінні суспільними і державними справами, право об’єднуватись в партії і громадські організації, право обиратись і бути обраним до органів державної влади України. Право на соціальний захист також в основному належить громадянам України. Зрозуміло, що Українська держава повинна в першу чергу піклуватись про своїх громадян.

Конституція розмежовує поняття ’’ права ’’ і ’’ свободи ’’. Проте це в цілому рівнозначні, співпадаючі за об’ємом, поняття. За обсягом поняття ’’ свобода людини ’’ повно відображає принцип, закладений в ст. 19 Конституції України, згідно з яким людина має право робити все, за винятком того, що не заборонено законом. Вважається, що термін ’’ свобода ’’ законодавець використовує у тому випадку, коли указує на максимальну свободу вибору варіанту поведінки особистості в тій або іншій сфері суспільного життя, а при вказівці на можливість користування конкретним благом застосовується термін ’’ право ’’.

Всі права і свободи можна поділити на особисті, політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні.

Особисті права і свободи — це права у сфері особистого життя і особистої безпеки, вони торкаються індивідуального, приватного життя людини. Конституція закріплює наступні особисті права і свободи людини:

— право на життя (ст. 27);

— право на свободу і особисту недоторканність, (ст. 29);

— право на недоторканність житла (ст. 30);

— право на таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної і іншої кореспонденції (ст. 31);

— право на невтручання в особисте життя (ст. 32);

— право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно покидати територію України (ст. 33),

— право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34);

— право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або іншим чином — по своєму вибору (ст.34);

— право на свободу світогляди і віросповідання (ст. 35),

—право направляти індивідуальне або колективне письмове звернення, або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до посадових і службових осіб цих органів (ст. 40).

Політичні права і свободи – це такі права і свободи, які громадяни реалізують в політичній сфері суспільного життя.

— право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації (ст. 36);

— право на участь в професійних спілках (ст. 36),

— право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському і місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування (ст. 38),

— право збиратися без зброї і проводити збори, мітинги і демонстрації (ст. 39).

Економічні права – це такі права, які люди реалізують в економічній сфері суспільного життя:

— право володіти, користуватися і розпоряджатися приватною власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);

— право користування відповідно до закону об'єктами права державної і комунальної власності (ст. 41);

— право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42).

Соціальні права – це такі права, реалізація яких пов'язана із задоволенням найважливіших соціальних потреб людей:

— право на працю (ст. 43);

— право на страйк (ст. 44);

— право на відпочинок (ст. 45);

— право на житло (ст. 47);

— право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48);

— право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування (ст. 49).

Крім того, для громадян України встановлене право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них обставинами, а також в старості і в інших випадках, передбачених законом (ст. 46).

Екологічні права – це нова, раніше не закріплювана на конституційному рівні група прав людини, яка забезпечує потреби в безпечному навколишньому середовищі (ст. 50):

— право на безпечне для життя і здоров'я оточуюче середовище і на відшкодування заподіяного порушенням цього права шкоди;

— право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її розповсюдження.

Культурні права і свободи – це права і свободи людини у сфері культури:

— право на освіту (ст. 53);

— свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст.54);

— право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 54).

Конституція не лише містить досить широкий і демократичний перелік прав і свобод людини і громадянина, але закріплює гарантії їх реалізації і захисту. Вказані гарантії — це відповідні умови і способи, сприяючі реалізації кожною людиною і громадянином прав, свобод і обов'язків, закріплених Конституцією України. Вони диференціюються на особисті, політичні, економічні, ідеологічні і юридичні.

Особисті гарантії – це власні можливості людини і громадянина щодо захисту своїх прав, свобод, законних інтересів і обов'язків. До них відносяться:

1) право на захист передбачених законом можливостей людини і громадянина в суді, у Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в міжнародних судах або відповідних міжнародних організаціях (ст. 55);

2) право на відшкодування матеріальних і моральних збитків, заподіяних державними органами, органами місцевого самоврядування і їх посадовцями (ст.. 56);

3) право знати свої права і обов'язки (ст.. 57);

4) право на правову допомогу (ст.. 59);

5) право не виконувати явно злочинні накази (ст.. 60);

6) право на індивідуальну юридичну відповідальність і тільки за провину встановлену звинувачувальним вироком суду (ст., ст. 61, 62);

7) право відповідати лише за діяння, вчинені в часі і просторі дії нормативно-правового акту (ст..58);

8) право не нести відповідальності за відмову свідчити або давати пояснення щодо себе, членів сім'ї або близьких родичів, коло яких визначений законом (ст.. 63);

9) право осудженого користуватися всіма правами людини і громадянина за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду.

Під політичними гарантіями розуміють:

1) політичний плюралізм і свободу політичної діяльності, не заборонену законодавством і передбачену ст. 15 Конституції України;

2) реальне визнання народу єдиним джерелом влади і здійснення державної влади за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову відповідно до статей 5 і 6 Конституції України;

3) обмеження діяльності ультра радикальних політичних організацій (ст. 37) і т.д.

Основними економічними гарантіями є:

1) конституційні положення про рівність всіх форм власності і їх захист державою (ст. 13);

2) справедливість і неупередженість розподілу суспільного багатства (ст. 95);

3) гарантування приватної власності (ст. 41) і т.д.

До ідеологічних гарантій відносяться:

1) ідеологічне різноманіття суспільного життя, відсутність державної (обов'язкової) ідеології і цензури (ст. 15);

2) забезпечення вільного розвитку мов (ст. 10);

3) сприяння консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11).

Юридичні гарантії — це державно-правові заходи, що забезпечують здійснення і охорону права, свобод і обов'язків людини і громадянина. Саме вони найбільшою мірою складають механізм реалізації прав і свобод людини й громадянина, елементами якого є:

1) юридичне закріплення гарантій прав і свобод. Так, Конституція України в ст. 21 визначила права і свободи людини невідчужуваними і непорушними. У ст. 22 наголошується, що вони не можуть бути скасовані, а при ухваленні нових законів або внесенні змін в що діють закони не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод;

2) створення широкої системи охорони і захисту державою права і свобод, яка забезпечувала б їх реальне використовування і надійний захист від будь-яких посягань.

3) розвиток суспільно-політичної активності громадян, формування свідомого відношення до використовування права і свобод, підвищення рівня правової культури.

4) активізація діяльності об'єднань громадян, що сприяють охороні і захисту права і свобод. Положення зафіксоване в ст. 59 Конституції, проголошує, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безкоштовно. Для надання правової допомоги в Україні діє адвокатура.

5) державний і громадський контроль за станом забезпечення права, свобод і обов'язків. Державний контроль у вказаній сфері покладається майже на всі державні органи. Так, згідно ст. 102 Конституції Президент України проголошується гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, дотримання Конституції, прав і свобод людини і громадянина, а ст. 116 Конституції вказує, що Кабінет Міністрів України «вживає заходи по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина.

Громадський контроль може здійснюватися політичними партіями, масовими демократичними об'єднаннями, засобами масової інформації, органами місцевого самоврядування.

Оцінюючи в цілому комплекс прав, свобод і обов'язків людини й громадянина України, можна стверджувати, що він відповідає положенням Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права і Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифіковані Україною. Цей комплекс значною мірою узгоджується і з Європейською конвенцією про захист прав і основних свободлюдини і Протоколами №2,3,8 і 11 до цієї Конвенції, ратифікованими Україною.

Конституційні обов’язки – це встановлені Конституцією України види необхідної обов’язкової поведінки особи, яка постійно або тимчасово перебуває на території України.

Конституція встановлює наступні конституційні обов'язки:

- неухильно дотримувати Конституцію України і закони України, не робити замахів на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68);

- не завдавати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати заподіяні їм збитки (ст.66);

- платити податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67);

батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ст. 51). Крім того, громадяни України зобов'язані:

- захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України, поважати її державні символи (ст. 65);

- нести військову службу відповідно до закону (ст. 65);

- подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про своє майнове положення і про доходи за минулий рік (ст. 67).

Права, свободи, законні інтереси та обов’язки громадян регламентуються й іншими нормативно – правовими актами. Розглянемо деякі з них.