Розвиток спілкування з дорослими і однолітками

У ранньому віці, особливо у першій його половині, ди­тина залишається залежною від дорослого. Завдяки спіл­куванню з мамою і близькими людьми вона оволодіває нормативною поведінкою. У цей період мотиви її поведін­ки не усвідомлені і не вибудувані в систему за ступенем значущості. Внутрішній світ дитини формується поступово під впливом дорослих, тому вона не може відразу засво­їш ставлення до людей і речей, якого від неї очікують.

Вирішальне значення для розвитку мовлення має в ранньому віці зміна форм спілкування дитини з дорослими, яка відбувається у зв'язку з оволодінням предметною діяльніс­тю. Безсловесні форми керівництва дитиною (показування дні, управління рухами, похвала жестами і мімікою) недостатні для навчання її прийомів і правил використання пред­метів. Інтерес до предметів, їх властивостей і дій з ними спо­нукає малюка постійно звертатися до дорослих. Однак для цього необхідно оволодіти мовним спілкуванням.

Зазвичай це залежить від змісту спілкування дорослих:і дитиною, вимог, які вони їй пред'являють. Позбавлені спілкування діти помітно відстають у розвитку мовлення. Однак якщо дорослі у спілкуванні з нею намагаються вга­дувати і виконувати кожне її бажання за першим жестом, дитина може довго обходитися без мовлення. Добре, коли дорослі спонукають малюка говорити зрозуміло, чітко, наскільки це можливо, оформляти словами свої бажання і тільки після цього виконують їх.

Потреба в мовному спілкуванні розвивається у дитини не сама по собі, а через спілкування з дорослим з приводу предметної діяльності, у якій створюються основи для засвоєння значення слів, їх зв'язку з образами предметів і явищ навколишнього світу.

Ситуативно-ділове спілкування зароджується у другій половині немовлячого періоду і зберігається до 3-х років.

Воно відбувається на фоні практичної взаємодії з дорослим і включене у предметну діяльність. У цьому процесі діти відчувають все більшу потребу у співучасті в діях дорослих. За такого співробітництва вони отримують доброзичливу увагу, співучасть у практичних діях. Завдяки особистим контактам зауваження і вказівки дорослого набувають особливого значення при засвоєнні правильних дій з пред­метами. Діти переходять від неспецифічних, примітивних маніпуляцій до специфічних, а потім і до культурно-фіксованих дій з предметами. Ця форма спілкування має ситуа­тивний характер, тобто стосується певного місця і часу.

В 1 - 1,5-річних малюків зміст контактів з однолітка­ми залишається таким, як і в немовлят. Ровесники їх при­ваблюють насамперед об'єктивними якостями (зовніш­ність, поведінка). Спільні дії у них виникають дуже рідко і швидко припиняються. Малюки ще не можуть узгоджу­вати свої бажання і не враховують інтереси один одного.

Перелом у стосунках з ровесниками настає у 1,5 року: розвиваються ініціативні дії з метою зацікавлення собою однолітків, чутливе ставлення до них. До 2-х років виникає перша (емоційно-практична) форма спілкування з одноліт­ками. Потреба у спілкуванні з однолітками посідає четвер­те місце після потреб в активному функціонуванні, спілку­ванні з дорослими і в нових враженнях. Зміст її полягає в очікуванні від однолітка співучасті в пустощах, забавах, прагненні до самовираження. Спілкування зводиться до бі­ганини, веселих криків, забавних рухів і є розкутим і без­посереднім. Дітей приваблює сам процес спільних дій, ви­конання яких є метою діяльності малюка, а результат не має жодного значення. Мотиви такого спілкування поляга­ють у самовиявленні дітей. Попри те що малюк прагне нас­лідувати ровесника і відчувають інтерес до нього, його об­раз ще дуже нечіткий, тому що їх спільні дії поверхові.

Спілкування малюків з товаришами є епізодичним, во­ни довго граються самі. Для встановлення контактів вико­ристовують дії, якими оволоділи у спілкуванні з доросли­ми (жести, пози, міміку). Емоції дітей дуже глибокі та ін­тенсивні. Участь у предметно-дійових операціях сприяє встановленню контактів.

Отже, одночасно зі змінами стосунків з дорослими на 2-му році життя в дитини виникає інтерес до інших дітей, потреба у спілкуванні з ними. Поступово розвиваючись і збагачуючись, спілкування з однолітками перетворюється на справжню соціальну взаємодію, внаслідок чого відбува­ється створення маленьких дитячих товариств із власними законами і правилами життя.