Розвиток здібностей у дошкільному віці

Цілеспрямований розвиток здібностей є найбільш складною і суперечливою проблемою формування знань, умінь і навичок як основних складових, що визначають готовність дитини до діяльності й усвідомленої поведін­ки. Прагнення розв'язати її зумовлене постійно зростаю­чою потребою суспільства удосконалювати умови підго­товки дитини до трудової діяльності та спілкування як провідних форм її взаємодії із соціальним і природним се­редовищем.

Здібності - індивідуально-психологічні якості особистості, що пе­редбачають і забезпечують успішність виконання нею діяльності.

Сферою їх вияву є галузі практичної, наукової і мис­тецької діяльності. Здібності за інших рівних умов полег­шують засвоєння знань, формування умінь і навичок, які призводять до подальшого їх розвитку. До здібностей на­лежать не усі психологічні властивості, а тільки ті, які від­різняють одну людину від іншої.

Процес реалізації здібностей передбачає вияв дитиною активності, зумовленої як характером та цілями тієї чи ін­шої діяльності, так і її мотивацією, схильностями та інте­ресами.

Часто здібності вважають вродженими, однак науко­вий аналіз показує, що вродженими можуть бути лише за­датки, а здібності є результатом їх розвитку.

Задатки - генетично закріплені анатомо-фізіологічні особливос­ті мозку і нервової системи.

До них належать передусім будова головного мозку, ор­ганів чуття, властивості нервової системи, якими організм наділено від народження. Анатомо-фізіологічною основою задатків є будова і функції вищої нервової системи, такі властивості процесів, як сила, врівноваженість і рухли­вість. Слабкість нервової системи є підґрунтям високої сенсорної чутливості, що позитивно позначається на роз­витку багатьох здібностей. Проте задатки є потенціями розвитку здібностей, а визначальним чинником їх форму­вання виступають умови життя та особливості набуття со­ціального досвіду. У діяльності дитини здібності не лише виявляються, а й під керівництвом дорослого формуються та розвиваються.

Задатки є лише можливостями та передумовами роз­витку здібностей, хоча не гарантують їх появу і розвиток. Жодна дитина, якими б задатками і здібностями вона не володіла, не може стати талановитим математиком, музи­кантом чи художником, якщо не буде цілеспрямовано, старанно і наполегливо займатись відповідною діяльністю. Задатки є багатозначними. На основі одних і тих же задат­ків можуть розвиватися неоднакові здібності, залежно від характеру та вимог діяльності, якою займається дитина, а також від умов життя та виховання.

Здібності мають якісну та кількісну характеристику. Якість здібностей визначається тією діяльністю, умовою успішного виконання якої вони виступають. За якістю здібності класифікують на математичні, технічні, худож­ні, літературні, музичні, організаторські, спортивні тощо.

Здібності поділяють на загальні і спеціальні.

Загальні, такі, як спостережливість, хороша пам'ять, творча уява, є важливими для багатьох видів діяльності. Спеціальні ж відіграють важливу роль лише у конкретних видах діяльності - художній, літературній, музичній та ін.

Загальні здібності утворюють дві групи: пізнавальні і практичні.

Створення дорослим спеціальних ситуацій і умов роз­виває здібності дітей.