Земельна реформа П. Столипіна (1906-1911 рр.) і її вплив на Україну

Україна в роки революції 1905—1907 рр.

План.

Україна в роки революції 1905—1907 рр.

Земельна реформа П. Столипіна (1906-1911 рр.) і її вплив на Україну

Плани Антанти і Троїстого Союзу відносно України

Воєнні дії на території України у 1914 – 1917 р.

5. Союз Визволення України (СВУ).

Українські Січові стрільці.

Наслідки Першої світової війни для України.

Метою демократичної революції 1905-1907 рр. була:

- ліквідація пережитків феодалізму в Росії (самодержавство,

- поміщицьке землеволодіння і викупні платежі,

- нерівно­правність станів,

- національне пригноблення тощо) і

- вста­новлення буржуазно-демократичної республіки.

Революція розпочалася 9 січня 1905 р. мирною демонстрацією в Санкт-Петербурзі, розстріляною військами («кривава неділя»). На знак солідарності і протесту почалися страйки в пролетарських центрах України: Києві, Харкові, Катерино­славі, Одесі, Миколаєві.

На початку січня-березня 1905 р. страйкувало 170 тис. чол.

Революційна боротьба в жовтні 1905 р. переросла в загальноросійський політичний страйк. Жовтневий всеросійський страйк паралізував сили уряду і змусив царя видати 17 жовтня маніфест про громадянські свободи і скликання законодавчої Думи як дорадчого органу при цареві із залученням до виборів в неї усіх верств населення.

Після цього буржуазія відійшла від революції.

Царський режим почав масові репресії проти рево­люціонерів.

Революція досягла найвищого піднесення в ході грудневого повстання робітників великих промислових центрів у 1905 р.

Після поразки грудневого повстання почався спад рево­люції. У страйковому русі в Україні в 1906 р. взяло участь близько 100 тис. чол., а в 1907 р. — 55 тис.

Селянські виступи в період спаду революції охопили значну територію, але за своїм розмахом були слабшими, ніж у 1905 р. Так, у 1905 р. в Україні відбулося 3967 виступів, у 1906 р. - 1 382, а в 1907 р. - 510.

Масові соціальні рухи

Під впливом масового революційного руху в країні узимку 1905 р. відбулися страйки медичних працівників у Харкові і Катеринославі.

Улітку 1905 р. протягом трьох тижнів прохо­див страйк телефоністок Одеської телефонної станції. Під впливом робітничого руху піднялося на боротьбу і селян­ство, але його виступи в більшості випадків набували харак­теру масових погромів поміщицьких маєтків.

Так, навесні 1905 р. селяни розгромили маєток поміщика Терещенка в Сум­ському повіті, вивізши все майно, хліб, інвентар, а цукровий завод зруйнували і спалили.

Всеросійський жовтневий політичний страйк в Україні розпочався 7 жовтня 1905 р. виступом робітників та службовців Катеринославської залізниці. Київського, Харківського, Катеринославського залізничних вузлів, робітників Харкова, Полтави, Одеси.

У ході жовтневого всеросійського політичного страйку в Києві, Катеринославі, Луганську, Горлівці, Єнакієвому виникли ради робітничих депутатів, котрі обиралися відкритим голосуванням.

У них співробітничали соціал-демократи й есери, представники національних партій.

Ради запроваджували явочним порядком

- 8-годинний робочий день на підприємствах,

- установлювали ціни на продукти в заводських крамницях,

- організовували охорону населення від погромників.

Поряд із радами стали створюватися профспілки робітників та службовців. Так, у Харкові була створена профспілка шевців, в Одесі - металістів, у Горлівці - шахтарів і т.д.

Збройні повстання

В Україні підготовкою збройних повстань займалися акти­вісти різних партійних організацій (більшовики, есери, анархісти).

Повстання на броненосці «Потемкин». Повстання на Чорноморському флоті готувала «Севастопольська матроська централка», куди входили матроси - члени різних партій. На «Потемкине» підпільну організацію очолювали більшовик Г. Вакуленчук і анархіст О. Матюшенко.

14 червня 1905 р. у відкритому морі стихійно спалахнуло повстання. Офіцери були перебиті. М. Вакуленчук загинув.

Командування взяв на себе О. Матюшенко. Через кілька днів за браком вугілля, їжі і прісної води команда повсталого броненосця здалася 25 червня в румунському порту Констанца.

Повстання П. Шмідта. 15-16 листопада 1905 р. у Севас­тополі повстали моряки 12 кораблів.

Очолити повстання вони запросили безпартійного лейтенанта П. П. Шмідта (незадовго до повстання йому було присвоєне звання капітана IIрангу), за переконаннями революціонера-демократа.

Повсталі зажа­дали від царя скликати Установчі збори. Після 13-годинного бою повстання було придушене. П. Шмідт і більшовики А. Гладков, М. Антоненко, С. Частник за вироком військово-морського суду були розстріляні.

Земельна реформа П. Столипіна (1906-1911 рр.) і її вплив на Україну

Революція 1906 р. підштовхнула царський режим до аграр­них реформ. Ці реформи здійснювалися П. А. Столипіним, який займав у 1906-1911 рр. посаду Голови Ради Міністрів.

Аграрна столипінська реформа мала за мету ліквідувати деякі феодальні пережитки, що гальмували розвиток села і створювали в ньому вибухонебезпечну ситуацію.

До них відно­силися

- викупні платежі,

- селянське малоземелля,

- общинне землекористування.

Шляхом проведення реформи правлячі кола прагнули відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі і закріпити у них приватновласницькі настрої.

Система заходів реформи включала:

- скасування викупних платежів, цілком ліквідованих із січня 1907 р.;

- зруйнування общини. Указ 9 листопада 1906 р. дозволяв селянам виходити з общини із закріпленням за ними в при­ватну власність тієї землі, якою вони користувалися в общині;

- насадження системи хуторів і відрубів, тобто виділення з общини найбільш заможної частини селянства, надання їй пільг і права додаткової покупки земель через систему земель­них банків. Цей захід переслідував дві мети: з одного боку, створити в селі нову потужну верству земельних власників, зобов’язаних своїм добробутом царському режимові, які б служили опорою самодержавства на селі, а з іншого боку — позбавити общину її найбільш авторитетної й антипоміщицьки налаштованої верхівки;

- переселенську політику, за допомогою якої передбачалося послабити проблему малоземелля (особливо в Україні), пересе­ливши частину селянства на вільні землі до Сибіру, на Урал, у Казахстан і т.д.;

- скасування ряду найбільш несправедливих обмежень
прав селянського стану у відношенні державної служби,
тілесних покарань, права вибору місця проживання тощо.

Особливістю цієї реформи було те, що вона проводилася зверху урядовим табором і максимально враховувала інтереси поміщиків.

Здійснення реформи було покладено на губернські і волосні землевпорядні комісії. Для надання допомоги селянам у створенні хутірського господарства був створений Селян­оман поземельний банк, який скуповував поміщицькі землі і продавав їх селянам (при цьому скупка і продаж проводилися за завищеними цінами).

Столипінська аграрна реформа стала після скасування кріпосного права в 1861 р. наступним кроком на шляху перетворення феодальної монархії на буржуазну, приско­ривши розвиток капіталістичних відносин на селі.

У ході проведення переселенської політики Україна дала найбільшу кількість (близько 1 млн. ома.) переселенців до Си­біру. Однак, більшість із них, не отримавши обіцяної урядової допомоги для облаштованості на новому місці, змушені були повернутися назад.

У цілому аграрна політика Столипіна не досягла поставленої мети, оскільки вона не встигла зруйнувати економічної основи феодальних відносин – поміщицьке землеволодіння.