Зміст майнової та моральної шкоди. Способи відшкодування майнової та моральної шкоди

1. Відшкодування майнової та моральної шкоди.

Одним із усталених та найбільш адекватних способів захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів є відшкодування збитків. Закріплення в ЦК права на відшкодування збитків повною мірою відповідає таким принципам цивільного права, як стабільність цивільного обороту, збереження балансу інтересів учасників цивільних правовідносин та ін.

Право на відшкодування збитків виникає не лише в зобов'язальних відносинах, а й у відносинах між власником власності. Водночас слід зазначити, що вимога про відшкодування збитків, заявлена власником стосовно будь-якої третьої особи, має ґрунтуватися в обов'язковому порядку не лише на ст.22 ЦК, а й на підставі ст.1166 ЦК про загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Відповідно до ст.22 ЦК збитки складаються з реальних збитків та упущеної вигоди. Слід зазначити, що законодавець розширив поняття збитків — за ст.203 ЦК 1963 p. (на відміну від ст.22 ЦК) до складу збитків не входили витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Новою для ЦК є норма, яка зазначає, що розмір упущеної вигоди, що підлягає компенсації, не може бути меншим від доходів, одержаних внаслідок порушення права особою, яка порушила право.

Ще однією новелою ЦК є можливість, яка надається особі, чиє право порушено, вимагати відшкодування майнової шкоди не тільки грошима, але й в інший спосіб. При цьому слід зауважити, що істотне значення при вирішенні питання про спосіб відшкодування збитків мають фактичні обставини справи (допустимість відшкодування збитків не в грошовій формі). Вбачається також, що особа, яка порушила право, може відмовитись від відшкодування шкоди в натурі у спосіб, зазначений у ч.4 ст.22 ЦК, та наполягати на відшкодування заподіяних нею збитків У грошовій формі. Зважаючи на це, а також на підставі принципу диспозитивності в ст.22 ЦК доцільним було б встановити правило про те, що сторони можуть дійти згоди про заміну способу відшкодування збитків.

Поряд з правом на відшкодування збитків в окремій статті ЦК законодавець відокремив такий спосіб захисту цивільних прав, як відшкодування моральної шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У ст.23 ЦК закріплено не тільки право на відшкодування моральної шкоди, але й зміст поняття моральної шкоди, тобто які саме наслідки протиправних дій чи бездіяльності можуть бути кваліфіковані як моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі.

Моральна шкода має відшкодовуватися грішми, майном або інший спосіб. Водночас слід розмежовувати майнові збитки пов'язану з ними моральну шкоду, оцінену у грошовій або в новій формі.

ЦК зберіг загальні підходи до визначення розміру моральної шкоди, закріплені у ЦК 1963 p., — розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Слід зазначити, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватися вимоги розумності і справедливості.

Як і в ст.440-1 ЦК 1963 р., у ЦК встановлюється правило про те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Новою для ЦК є норма про те, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Певні сумніви викликає закріплена законодавцем можливість встановити у договорі, так само як і в законі, неодноразовий характер відшкодування моральної шкоди — це б суперечило ст.61 Конституції, за якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. Вбачається, що більш правильним з методологічної точки зору було б встановити у законі можливість розстрочення платежів. спрямованих на відшкодування моральної шкоди. У такому разі підставою для розстрочення міг бути в тому числі і договір.

У ст.20 ЦК передбачається, що право на захист, як і будь-яке інше суб'єктивне цивільне право, особа здійснює на свій розсуд на засадах диспозитивності та вільного волевиявлення.

Встановивши для права на захист загальний для цивільних прав режим правового регулювання, законодавець встановлює правило про те, що нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.20).

Слід звернути увагу на те, що якщо особа протягом встановленого строку позовної давності не звернулася до суду із позовом про захист порушеного права, таке право набуває ознак "натурального", тобто такого, що не підлягає примусовому виконанню. Право на судовий захист у цьому випадку обмежується строками позовної давності.

2. Зміст майнової і моральної шкоди. Способи відшкодування майнової та моральної шкоди

Відшкодуванню шкоди присвячена гл. 82 ЦК, а також галузеві акти законодавства. Згідно зі ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. кода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених ЦК та іншими законами.

У свою чергу, ст. 1167 ЦК містить загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду - згідно з ч. 1 зазначеної статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Законодавство передбачає декілька способів відшкодування заподіяної шкоди. За ст. 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Під час відшкодування шкоди враховується, зокрема, вина потерпілого і матеріальне становище фізичної особи, яка завдала шкоди. Так, не відшкодовується шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу:

1. В яких випадках виникає право на відшкодування збитків?

2. Як відшкодовується моральна шкода?

Самостійна робота №2